Захисник з Волині Андрій Волос загинув від кулі снайпера 28-го червня 2018 року у селищі Південне на Донеччині. Йому було 22 роки.
Читайте також: Заступник міського голови Ірина Чебелюк зустрілася з журналістами, які вивчають життя громад під час війни
Звання Героя України посмертно з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Андрієві присвоїли через рік після його загибелі, розповіла Суспільному про свого єдиного сина матір Зоя Волос.
З її слів, коли Андрій загинув, невістка Юлія була на третьому місяці вагітності. Нині, каже жінка, внук — це її головна розрада.
«Тато Дениском тішиться з неба, я тут – на землі ним тішуся. Як він взнав, що дружина вагітна, сказав: «Мамо, в мене буде син. Знаю, що в мене буде син», — пригадує Зоя Волос.
Старший солдат, помічник гранатометника Андрій Волос загинув від кулі снайпера, куля потрапила прямо в серце, розповідає матір.
«Коли його забрали з поля бою, він ще був живий і сказав командиру: «Передайте моїй мамі, і моїй дружині, що я їх дуже сильно люблю» І моєї дитини не стало. Я в той день нічого не могла робити, якесь таке передчуття. Я цілий день до нього дзвонила, телефон був виключений», — пригадує жінка.
До 2014 року Андрій працював на заводі у Луцьку. Чоловік був звільнений від строкової служби, бо у Зої Велес ІІ група інвалідності. Але дуже хотів служити, розповідає мама Героя, і пішов у батальйон «Волинь», пройшов всі нормативи на відмінно, але його не взяли, бо не служив.
У вересні 2015-го року Андрій Волос підписав контракт, служив у 24-тій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Через два тижні після підписання контракту поїхав на службу в Луганську область. За три роки служби на схід їздив шість разів: п’ять в Луганську область і один в Донецьку, після чого закінчувався контракт і син мав повернутися додому, говорить Зоя Волос.
На вручення ордену «Золота Зірка» Зоя Волос разом з невісткою їздили до Києва 24 серпня 2019 року. Похований син в рідному селі Омельне на Волині.
