Про нього розповіли на платформі «Меморіал».
Ігор Анатолійович народився в селищі Колки Волинської області. Жив на Львівщині. Навчався у ліцеї №18 міста Львова. Згодом вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У вільний час активно займався спортом. Отримав звання чемпіона України з кікбоксингу.
Після випуску молодий офіцер потрапив на службу до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Виконував бойові завдання на території ООС. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами на Луганщині. Ігор воював на посаді заступника командира – начальника артилерії десантно-штурмової роти. Особисто брав участь і керував підрозділами мінометної батареї на Луганщині й Донеччині. За словами близьких, особовим складом артбатареї під керівництвом капітана підбито та знищено багато одиниць бойової техніки і живої сили ворога.
«Невдовзі в нас мало бути весілля… Він був надзвичайно доброю та справедливою людиною, готовою всім прийти на допомогу. Був професіоналом своєї справи та відданим воїном!» – розповіла кохана загиблого офіцера Діана Пушак.
Посмертно Героя нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали десантника на Личаківському цвинтарі у Львові.
В Ігоря залишилися батьки, сестра, наречена, рідні, друзі та побратими.
