Присвоїти звання Героя України (посмертно) 22-річному військовослужбовцю Артуру Трофімюку з села Сокиричі просять його побратими.
Читайте також: Герой з Рівненщини повертається додому «на щиті» з Луганщини
У пам’ять про колегу бійці 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, де служив волинянин, зареєстрували петицію на сайті президента України, розповів Суспільному батько загиблого військового Юрій Трофімюк.
Артур Трофімюк пішов воювати у 19 років, загинув від кулі снайпера 16 квітня 2023 року у Запорізькій області. Йому було 22. Мав позивний “Ластівка”.
“Не пожив…Ось тут його ластівка. Він завжди говорив, що ластівки завжди повертаються додому. Ось і вернувся”, — говорить батько загиблого бійця.
Батьки пригадують: Артур змалку мріяв бути військовим. Тому після закінчення школи вступив до Одеського військово-морського ліцею.
“По закінченню ліцею він чогось не захотів в академію іти. Сказав, що не зможе сидіти за партою ще п’ять років. Тоді йому було 17. Він вирішив піти на роботуна рік, а з 18 років готовий був підписати контракт”, — каже мама Руслана.
Додає: кому Артуру було 19 років, він прийшов до свого командира і сказав, що готовий їхати в зону ООС. Про те, що її син бере участь в операції об’єднаних сил, жінка дізналася випадково.
“Одного разу на День матері мені прийшов лист з Донецької області з Гранітного. В листі мене привітали, подякували за сина, що такого виховала. І я йому одразу пишу: Артур, де ти знаходишся? Він мені пише, що я в Десні, то командування на Донеччині”, — говорить мама загиблого бійця.
Старший сержант гірсько-штурмового підрозділу 128 гірсько-штурмової бригади Артур Трофімюк був командиром відділення. На початку повномасштабної війни його підрозділ перебував під Мелітополем.
“Загинув їхній командир і він взяв на себе відповідальність керувати. Провів цей бій з мінімальними втратами. І побачили хлопці, що він може. Ми й не знали, що в нього такі якості були, що він дійсно був лідер — міг за собою повести хлопців”, — розповідає мама.
Восени 2022 року під час визволення Херсонщини Артур отримав поранення. Батьки не знали, що їхній син лежав у госпіталі — він не зізнався.
“Йому треба було реабілітацію, а він відмовився від неї й пішов далі на війну. Був під Бахмутом, Соледаром. Після Бахмута в нього була відпустка 10 днів. Він як приїхав, у нього навіть вираз обличчя змінився — він постарів”, — пригадує мама загиблого бійця.
За службу Артур Трофімюк удостоєний військових нагород.
“Для мене ці нагороди — це все, що залишилося від сина”, — каже батько військовослужбовця Юрій Трофімюк.
Петиція про присвоєння Артуру Трофімюку звання Героя України станом на 4 травня набрала понад 10 313 голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триватиме до 19 липня.
Читайте також наші новини у Facebook
