У селі Береськ Доросинівської громади Луцького району група завзятих та енергійних жінок вже два роки допомагає українським захисникам. Вони відправили на фронт у бойові підрозділи понад сім тисяч хімічних термогрілок, тисячі окопних свічок, розпалювачів, сплели кілька тисяч метрів маскувальних сіток.
Читайте також: Коли українці переходять на літній час 2024 року: в який бік переводимо стрілки годинника
Допомагає все село
Волонтерки працюють в приміщенні місцевої гімназії. Відразу вирішили, що найкраще збиратися в школі, бо в селі немає іншого такого приміщення. Працювали у спортзалі, коли було дистанційне навчання. А в цьому навчальному році їм дали велике приміщення майстерні. На дерев’яних стійках жінки плетуть маскувальну сітку. Під стіною в ящиках приготовлені для відправки хімічні грілки й окопні свічки, зроблені педагогами й школярами.
– Тільки розпочалася війна, ми зібралися і взялися до роботи, – розповідає Світлана Корнійчук, – спочатку ліпили вареники, пекли пироги, хліб і печиво. Наші односельчани підтримали ідею допомагати військовим. Збирали овочі і зелень для сухих борщів, жир, олію, горіхи для енергетичних наборів. Тільки звернулися до людей – і за пів дня нам принесли 50 кілограмів домашнього сала. Ми його перемололи зі спеціями й зробили волинську намазку.
– Ми вже звикли до наших волонтерок, адже вони – практично всі мами наших учнів. Працюємо як одна велика родина. Діти йдуть на уроки або в садочок у підготовчу групу, а їхні мами – у нашу волонтерську спільноту, – продовжує директорка гімназії Наталія Рощук. – В школі проводили благодійний ярмарок і кілька концертів. Збирали пораненому односельчанину кошти на лікування. А перші маскувальні сітки робили зі шкільних футбольних і волейбольних сіток. Люди з Береська, а згодом і з інших сіл приносили тканину, ми її різали. Допомагає вся гімназія, вчителі й учні. Дітки прибігають на перервах і після уроків. Наша вчителька Галина Костюк в’яже теплі шкарпетки для воїнів.
Ініціатором виготовлення хімічних грілок стала Світлана Корнійчук. Вона побачила процес в інтернеті. Показала дівчатам, її всі дружно підтримали і взялися до справи. Тільки спочатку замість алюмінієвої стружки робили алюмінієві кульки з фольги. Все село робило ті кульки – цілими вулицями: від дітей до пенсіонерів. Спершу тирсу збирали і сушили на горищах. А цього року їм безкоштовно стали привозити з Луцька алюмінієву стружку і суху тирсу. Це дуже спростило все виробництво.
Подяка від воїнів з Луцького батальйону
– Технологія дуже проста, – пояснює Зоряна Савчук. – У пакет у певній пропорції засипаємо алюмінієву стружку, тирсу і мідний купорос. Коли в такий пакет налити води, там відбувається хімічна реакція і виділяється тепло. Наші волонтерки вже їздили ділитися своїм досвідом в інші села.
Жінка взяла одну готову грілку, залила холодною водою – і буквально за мить вона стала гарячою.
– Хлопці кажуть, що під бушлатом вона дві години тримає температуру до 70 градусів і зігріває. Адже там у бійців немає можливості розпалити вогонь. А термогрілка не дає замерзнути на позиції у холодному степу. Нещодавно до волонтерки з Рожища телефонували хлопці з передової. Вони просили саме наших грілок. Ми стараємося не тільки грілку передати, але й дитячий малюнок, сердечко, лист чи оберіг. Додаємо частинку свого тепла.
Дівчата з гордістю показують прапор 53-го батальйону 100-ї Волинської бригади, який їм передали на знак подяки за хімічні грілки. Вони рятують воїнів-волинян від холоднечі в окопах і бліндажах, зігрівають їхні душі й дарують надію, що в тилу про них не забули. Адже тільки об’єднавши наші зусилля, ми зможемо перемогти смертельного ворога – путінську росію.
– Ми готові до роботи, – усміхаються ці неймовірно позитивні й невтомні жінки: Любов Бохонська, Марія Самчук, Тетяна Родзь, Світлана Шевчук, Галина Залуська, Лариса Дем’янчук, Надія Омельчук. Вони не говорять пафосних слів про любов до України, а просто працюють з вірою у нашу Перемогу.
Після нашої розмови бусом приїхав волонтер Василь Савчук, і жінки стали виносити ящики з грілками й окопними свічками, адже воїни на фронті з нетерпінням чекають частинку тепла з волинського села Береськ.
Кость ГАРБАРЧУК
Читайте також наші новини у Facebook
