На Волині військовослужбовець Дмитро Сливець, який втратив дві ноги під час бойового завдання, організував ремонт частини однієї з вулиць. Бо ж пересуватися там з протезами або на візку дуже незручно, – пише ІА Конкурент.
Про це на своїй сторінці у фейсбук розповіла речниця Головного управління Нацполіції Волині Ольга Бузулук.
Дмитру 28 років. Він старший сержант, командир взводу розвідки 63 окремої бригади.Нині проживає в селі Головне Ковельського району, де успішно організував ремонт частини однієї з вулиць.
«Історія Дмитра, на перший погляд, звичайна. Він був призваний ще у 2013 році, служив контрактником в «Азові» в Маріуполі, згодом звільнився.
З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до «військкомату» разом з товаришами, з якими працював на будівництві в Києві. Став командиром взводу розвідки в 63 окремій бригаді. А далі – історія трагічна», – пише Ольга.
Дмитро СливецьОбидві ноги військовий втратив на Херсонщині у травні, виконуючи бойове завдання.
«Ми коректували вогонь у Снігурівці й повертались з завдання. На виїзді з першої лінії оборони помітив разом з побратимами, що інших хлопців підірвала ворожа ДРГ. Почали переслідувати цю ДРГ, двох мені вдалось знищити. Поки побратими (два рідних брати) відбігли в інший бік, я залишився під прицілом двох окупантів. Один вистрілив з «мухи», другий з такого гранатомета, який ставить за раз чотири розтяжки в ряд. Я хотів сховатись за автомобілем, але ступив два метри – і напоровся на першу розтяжку. Відірвало одну ногу. Перемотався, почав відповзати, і зачепився за другу розтяжку. Так втратив другу ногу», – розповідає Дмитро.
Два рідні брати-побратими встигли витягнути Дмитра, посадити в авто і відійти. Дорогою в лікарню військовий весь час перебував у свідомості. Згодом у госпіталь приїхала дівчина, з якою той познайомився в Києві напередодні. Через місяць після поранення, прямо в медзакладі, вони й одружились.
Згодом пара вирішила звивати своє гніздечко. Оскільки родом Дмитро з села Нудиже, а в Головному мешкає його сестра, то вирішили оселитись в Любомлі. Навіть дали завдаток за квартиру. Однак власниця гроші взяла, а квартиру продовжувала продавати далі Тож знайшли хатину в селі Головне, де й оселились нещодавно.
Дружина Вікторія працює в місцевому магазині. Дмитро ж займається власною справою: виготовляє блоки, плитку, згодом буде бруківка. Нині – в пошуках підходящого приміщення в селі для відкриття власного бізнесу. Каже: тоді будуть робочі місця, податки у бюджет територіальної громади, село розвиватиметься ще краще.
Останні два тижні Дмитро організовує ремонт дороги на вулиці Грушевського, колишня Чкалова. Це майже 2 кілометри. Каже, що при поганій погоді він навіть з дому не може нормально вийти на дорогу: все в ямах і калюжах, тож на протезах незручно пересуватись, а на кріслі колісному – тим більше.
Оголошення Дмитра9 березня Дмитро написав у сільській групі в вайбері, мовляв, приєднуйтесь, допомагайте: або фінансово, або фізичною силою, адже треба довести дорогу до пуття.
«Зголосилось кілька чоловіків-сусідів. Також протягом дня назбирали 7 тисяч гривень. Але вже вклали понад 15 тисяч. Ще треба кілька десятків тисяч гривень, щоб завершити. Наразі прокопали рів, куди сходитиме вода, осушили дорогу. Далі її вирівняють і засиплють щебенем. Маємо підтримати нашого Героя! Він настільки оптимістичний, щирий і відкритий, сповнений мрій та планів! Саме за такими, як Дмитро, – майбутнє країни. І це не голослівні фрази», – додає речниця поліції.
Розрита дорога
Роботи на вулиціОльга Бузулук зізнається, що надихнула її ця історія, бо мова йде про рідне їй село і про вулицю, якою та ходила мільйон разів.
«Ні я, ніхто інший не організували її ремонт (був грейдер, але не зовсім вдало). Це зробив Герой без обох ніг, людина надзвичайної сили волі та гідності. Більше моралі не буде. Комок в горлі», – пише Ольга.
Усі, кому небайдужа доля Дмитра, можуть підтримати його справу фінансово та відправити декілька гривень для благої справи – 5168 7456 1223 7195 (Приват Банк).
Читайте також наші новини у Facebook
