39-річна Ірина Собчук із села Городище Луцького району — вдова військовослужбовця Валентина Собчука. Її чоловік загинув 29 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Водяне на Донеччині.
Читайте також: Фудблогер та комік проінспектували генделики Луцька (Відео 18+)
Жінка розповідає: познайомилася з чоловіком навесні 2006 року, 14 лютого 2007 року пара розписалася. Валентин — вдівець, сам виховував двох синів Андрія і Віталія. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік, каже Ірина, вирішив піти захищати Україну.
“Валентин 1 березня 2022 року пішов добровольцем, бо його менший син Віталій з 2017 року після служби в армії служив за контрактом. Чоловік мені сказав: Іра, в мене син на війні, я мушу йти. Ти сильна, ти витримаєш”, — пригадує жінка.
Розповідає: чоловік служив старшим водієм розрахунку мінометного взводу мінометної батареї. Про військові справи особливо не розповідав. У травні 2022 року отримав осколкове поранення ноги, операцію робили на Волині.
Після операції чоловік повернувся у зону бойових дій. У вересні автомобіль Валентина двічі підривався на міні, він дивом вижив. За це був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Сталевий хрест”. Востаннє боєць був вдома у відпустці за місяць до своєї загибелі, каже жінка.
“Коли ми приїхали на вокзал, я бачила в його очах, що він не хотів їхати. Я казала: може з твоїми травмами, операціями тебе комісувати. Хотілося, щоб він лишився вдома. Все-таки 58 років. А він каже: в мене там хлопці”, — говорить вдова.
Загинув чоловік Ірини Валентин Собчук 29 жовтня 2022 року на Донеччині. Рівно через місяць — 29 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині обірвалося життя його 30-річного сина, Віталія Собчука, оператора протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
“Побратими розповіли, що Віталік встиг передзвонити та сказати, що дрони літають і їх вичислили. Він двох хлопців врятував ціною свого життя”, — говорить жінка.
Нині Ірина Собчук сама виховує двох спільних дітей: 16-річну Лізу та 11-річного Дмитра. Зізнається: дітям дуже не вистачає батька, яких їх обожнював.
“Мені досі здається, що це сон, що він подзвонить, повернеться. Але розумію, що цього не буде. Я не знаю, як описати мій стан. Я ходжу на роботу, посміхаюся, бо в мене діти. Вони тримають мене дуже. Потрібно жити далі”, — говорить вдова.
Читайте також наші новини у Facebook
