34-річна Анна Циплюк з села Городище Луцького району — вдова Олександра Вдовича, бійця 53-го батальйону 100-ї окремої бригади. Її чоловік був командиром відділення стрілецького взводу, загинув 23 січня цього року біля села Діброва Луганської області.
Читайте також: На Волині – спалах вірусного гепатиту А
Суспільному Анна Циплюк розповіла: після цього бойового чергування коханий мав їхати додому, у відпустку.
“Сашко пішов не у свою зміну з двох причин: до побратима приїхала дружина і щоб швидше попасти додому. Дрон навів мінометний обстріл, він отримав поранення в голову. Приїхав тоді, коли мав приїхати, тільки не так”, — каже жінка.
Жінка пригадує: зранку у перший день повномасштабного вторгнення Олександр пішов до військкомату, а вона — волонтерити.
Нині Анна Циплюк — волонтерка руху “Меценати для солдата” та проєкту “Діти небесного легіону”, який опікується дітьми загиблих військових. У жінки є дві доньки від першого шлюбу, її перший чоловік був учасником АТО, загинув в ДТП.
“З повномасштабною війною мені здавалося, що якщо я буду допомагати, я не буду мати тієї втрати. Не вберегла, не захистила”, — говорить вдова.
Анна Циплюк розповіла: познайомилася з Олександром Вдовичем у липні 2017 року під час спільних чергувань “Самооборони Волині” нічним Луцьком, згодом почали жити разом. Пара встигла одружитися у травні 2022 року. Весілля, говорить Анна, планували уже після перемоги.
“Було багато моментів – цікавих, класних. На жаль, було. Мені досі не віриться. Я почала вишивати рушник, який нам мала простелити на щасливу дорогу в шлюбі мама мого Сашка. Тепер я вишиваю йому в останній подарунок на хрест”, — зізнається жінка.
Торік влітку у селі біля Луцька Анна і Олександр придбали власний будинок, про який довго мріяли. Але війна, каже жінка, усе зруйнувала.
“Півроку, як купили будинок, в якому мало оселитися щастя. Він стільки всього собі напланував, що навіть я не знаю його планів. Мені досі здається, що я буду мити посуд, а Сашко зайде у ворота. Він так мріяв про той будинок… На жаль, тільки 10 днів він в ньому був”, — говорить Анна.
Волинянка зізнається: важко переживає втрату Олександра. Тому зараз тимчасово відійшла від волонтерських справ.
“Я знаю, що мені не дадуть опустити руки: ні Руслан Теліпський (волонтер), ні друзі, ні інші дівчата. Вже мені всі пишуть: ти нам потрібна. Але я дала собі час відпочити. Напевно, тепер моєю реабілітацією буде наш будинок”, — говорить вдова і волонтерка Анна Циплюк.
Читайте також наші новини у Facebook
