Територією Ратнівської громади пролягає державний кордон із Білоруссю протяжністю 30 кілометрів. Це стало найбільшим викликом для місцевих жителів, адже на боці колишніх добрих сусідів у перші дні війни стояли війська окупантів, які потім чинили звірства у Бучі, Ірпені, Гостомелі.
Читайте також: Викладачі Волинського національного університету отримали відзнаки від Міносвіти. Прізвища
Селищний голова Віталій Бірук розповів, як мешканці прикордонних сіл згуртувалися, щоб протистояти ворогу, – пише Вісник.
Укріплювати кордон вийшли і жінки, і діти
У перший день збройного нападу Росії о 8 годині ранку я виїхав до прикордонників, щоб обговорити, яка потрібна допомога. Насамперед мова йшла про інженерні споруди. На моє звернення відразу відгукнулося до пів сотні людей. Зі своїм реманентом і технікою вони зібралися біля кордону. Визначали найнебезпечніші ділянки, які могли прострілюватися, і там почали будувати укріплення.
Особливо вразили жителі Здомишля: тут до роботи стали і жінки, і діти. Згодом на позиції прийшли формування тероборони. Їм теж допомагали і технікою, і людськими ресурсами. Власне, це робимо і зараз.
Щоб зберегти психологічну стійкість громади, запровадили щоденне інформування людей. Водночас посилювали захист кожного населеного пункту блокпостами. Якщо надходила звістка про ймовірну загрозу нападу агресора, обходили будинки і попереджали господарів.
Багато жінок із дітьми виїхали за кордон, залишилися чоловіки, яких від депресії рятувала робота. Працівників комунальних закладів, що тимчасово не працювали, відправили на заготівлю дров, адже життя тривало, і ми вже думали про наступний опалювальний сезон. Так за півтора місяця заготовили більше тисячі кубічних метрів палива.
Жінки, які залишилися в громаді, заготовляли березовий сік, готували військовим їжу. Хоча Кабмін своєю постановою пропонував розірвати трудові відносини, селищна рада на таке не пішла. Проаналізувавши бюджет, знайшли можливість виплатити близько 12 мільйонів гривень зарплати тим, хто був у вимушених простоях.
Головне – допомога військовим
І нині, через два роки після початку війни, головним завданням залишається допомога українським військовим. Ще в травні 2022 року працівники селищної ради вирішили частину заробітної плати переказувати на потреби ЗСУ. Того ж року за ці кошти придбали один автомобіль для прикордонників, а ще три відправили 14-й окремій механізованій бригаді, де служить чимало наших земляків.
А торік за добровільні внески працівників селищної ради, закладів освіти, окремих установ та організацій, небайдужих підприємців, релігійних громад купили п’ять автомобілів на більш як 2,5 мільйона гривень. Два спеціальні вантажні автомобілі марки «Сканія», гусеничне «Вольво», «Мерседес»-холодильник служать бійцям 100-ї бригади тероборони, які стояли на українсько-білоруському кордоні, а тепер захищають українську землю на передньому краї фронту. Підібрати транспорт допомогла благодійна організація в Данії за сприяння наших земляків. Чималі суми також передали на авто нашим землякам, один із яких служить у 118-й, а другий – у 141-й бригаді.
Я не раз зустрічався із бійцями, доправляючи техніку, і на власні очі бачив, як важко їм облаштовувати під’їзні шляхи, розчищати їх від дерев, копати окопи, рівняти дорожнє полотно, розбите танками так, що утворюються колії глибиною до пів метра. Тому рада вирішила допомагати нашим захисникам ще й комунальною технікою. Завдяки програмі допомоги військовим купили екскаватор, два самоскиди, три позашляховики і передали їх 100-й бригаді тероборони, яка захищала державний кордон на межі з білоруссю.
Цьогоріч наповнювати загальну скарбничку громади буде складніше – даються взнаки наслідки дворічної війни. Однак допомагати ЗСУ збираємося і далі. Маємо намір подбати про кожного земляка, який воює. Особливу увагу зосереджуємо на родинах загиблих Героїв. Старости опікуються ними, вивчають, кому потрібна допомога паливом, деревиною, технікою. Намагаємося у разі потреби знаходити вакансії родичам загиблих. І так буде до нашої перемоги над ворогом.
Валентина БЛІНОВА
Читайте також наші новини у Facebook
