У Луцьку із рідними полонених та зниклих безвісти військових зустрілися представники Західного центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Такі зустрічі з родинами відбуваються й у районах Волинської області.
Читайте також: Окупанти розстріляли шістьох полонених українських військових в Авдіївці – DeepState
Як бути, якщо ви хочете знайти безвісти зниклого чи рідного у полоні — розповіла регіональна координаторка секретаріату уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у Волинській області Юлія Чайка, пише Суспільне.
— Особливі обставини, що підпадає під це поняття в контексті безвісти зниклих?
Це визначено в законі України “Про правовий статус зниклих безвісти за особливих обставин”. Це — людина, яка зникла під час збройного конфлікту, військових дій, під час окупації території або під час надзвичайних ситуацій, викликаних природним або техногенним характером.
– Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко в інтерв’ю телеканалу “Рада” озвучив цифру 16 000 осіб. Йдеться про реєстр безвісти зниклих осіб за особливих обставин, який веде МВС. Про що свідчить на сьогодні цей реєстр?
Це люди, які верифіковані в реєстрі, яким надано статус безвісти зниклих за особливих обставин. Станом на початок лютого в цьому реєстрі вже понад 20 000 осіб.
За місяць до реєстру додалися не тільки ті, що зникли в січні, а й ті, яким після перевірки був наданий статус зниклого безвісти.
– Як наповнюється база безвісти зниклих, чи не є це конфіденційною інформацією в межах того, що ви можете озвучити?
Ця база наповнюється Нацполіцією України. До нас надходять листи з Національної гвардії, з усіх силових блоків, територіальних центрів комплектування, які нами беруться до уваги й вносяться до реєстру.
– Наскільки активно волиняни звертаються з питань безвісти зниклих рідних?
З засобів масової інформації всім відомо, що в мене є особистий телефон для спілкування і комунікації з рідними безвісти зниклих. Щоденно я отримую дзвінки від родин, які потрапили в таку ситуацію, надаю їм консультацію і допомогу для розв’язання з певних питань, які їх турбують.
– Як бути, якщо потрібно повідомити про зниклу людину і як бути, якщо йдеться про розшук зниклих безвісти військовослужбовців. Чи відрізняються ці два алгоритми?
Є вже чіткий алгоритм. В першу чергу — заява до органів Нацполіції за місцем проживання, не обов’язково, де зник військовослужбовець, найближчий відділ поліції.
Написання заяви, відібрання ДНК, відібрання показань. Є ряд державних органів, які так само володіють інформацією і накопичують цю інформацію для розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин – це координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Для реєстрації можна створити особистий кабінет, подати анкету до уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти. Ця анкета подається на сайті Міністерства внутрішніх справ шляхом її заповнення і вкладання всіх відомостей, долучення документів.
– Наскільки активно користуються анкетою, що заповнюється у ній?
За цей період часу анкетою скористалося понад півтори тисячі людей. Вона потрібна нам для проведення аналітики й вироблення алгоритму, з якої території зникає людина, для подальшого її пошуку.
Анкета складається з трьох розділів. Перший розділ – це про зниклого військовослужбовця, або цивільну особу. Другий розділ – про заявника, який заповнює цю анкету. Ступінь його родинного зв’язку, паспортні дані. Третій – це інформація, яку вже мають на руках. Можливість внесення відомостей з досудового розслідування, з зазначеним номером відібрання ДНК, зазначення контактних осіб, особливих прикмет.
Анкета постійно нами обробляється, надається аналітикам для роботи й надалі використовується для пошуку зниклих безвісти за особливих обставин.
– Трішки про вашу специфіку роботи, що ускладнює пошук безвісти зниклих?
Основним ускладненням є відсутність комунікації з територією РФ. За висновками службового розслідування, яке проводиться військовими частинами по факту зникнення бійця, ми для себе можемо розуміти, що людина потрапила до полону. Однак підтвердити цей полон зі сторони РФ — це дуже важка і кропітка робота.
Цим займається Міжнародний Комітет Червоного Хреста і Координаційний штаб. Тому це, як на мене, основне, що ускладнює роботу. Якби ми володіли інформацією про те, що саме ця людина є в полоні, відразу після зникнення його, це було б набагато краще. Хоча наші міжнародні конвенції, договори, які підписані й ратифіковані в Україні передбачають, що Росія повинна нас інформувати, однак це відсутнє.
Територія, на якій зникає військовослужбовець, перебуває в активних бойових діях або є вже можливо й окупованою, тому доступу до неї для проведення досудового розслідування слідчі не мають – це так само є проблематикою.
