Олександр Приступа – боронить Україну на гарячому Куп’янському напрямку. Нещодавно побратим отримав високу нагороду від Головнокомандувача ЗСУ «Хрест «Військова честь». Розмова про ситуацію на цьому складному відтинку фронту.
Читайте також: Нові пункти пропуску та будівництво автобану: про що домовилися прем’єри України та Польщі
– Пане Олександре, в квітні минулого року Ви розповіли для нашого Тижневика, що на Куп’янському напрямку завжди неспокійно. І що бойові дії тоді зупинилися на певному рубежі – плюс мінус кілька метрів. Як минув 2023 рік? Що на Вашому напрямку змінилося відтоді?
– 2023 рік, як і початок 2024 року – пройшли в обороні. В травні минулого року ми втратили село Масютівка, що в Куп’янському лісництві, з того часу почалося протистояння за Куп’янський ліс. Точніше за те, що від нього залишилося.
Там же розташований і наш бастіон Синьківка – маленьке село на північ від Куп’янська. Від травня і по вересень минулого року мій підрозділ знаходився саме там, і на цьому напрямку вдалося стабілізувати обстановку. Хоча ворог кидає туди великі сили. Як техніку, так і особовий склад, якого в них достатньо. Поруч з регулярними частинами ворог щільно застосовує загони «Шторм – Z» – це ув’язнені, які підписали контракт в обмін на свободу.
…На Східному Куп’янському напрямку гарячою лінією залишається Першотравневе – Орлянське – Ягідне – Крохмальне,..
Такого поняття, як спокій, або затишшя – у нас, справді, взагалі нема. Ворожі атаки не припиняються: йдуть постійні обстріли не тільки наших позицій, але і районів проживання мирних жителів. Інфраструктура, села – все це під вогневим контролем ворога.
Звичайно, ворог несе великі втрати, але, маючи потужний резерв, швидко перегруповується і знову атакує.– Що для них ціль номер один?
– Це Куп’янськ – потужний залізничний вузол, який має для них велике логістичне значення. Але поки що, попри великі втрати, ворогу не вдається суттєво змінити обстановку на нашому напрямку. Ситуація у нас залишається складною, але не критичною. Хотілося б, звичайно, більше зброї, техніки, боєприпасів, тоді ми мали б ліпший результат…
– Втома дається взнаки?
– Звичайно, втома є. Адже майже два роки наша частина перебуває в зоні бойових дій без відпочинку, без ротації. Фізично, морально, і психологічно тяжко звичайно, але ніхто не збирається відступати.
– Часом замислюєтеся про Перемогу? Коли вона буде, на Вашу думку?
– Я думаю, вона буде тоді, коли кожен українець вкладе в неї свою частинку. А про яку Перемогу ми можемо зараз говорити, коли одні в окопах гинуть, інші мільярдами крадуть, ще інші вечірки гучні влаштовують під російську попсу, а хтось і за кордон тікає, бо на війні, виявляється, можуть вбити…
Думки в кожного різні. Говоримо, спілкуємось, вирішуємо, наскільки можемо, проблеми. Всі чекають, коли закінчиться війна, але вона може закінчитися або Перемогою, або поразкою. Все залежить від нас.
Від редакції. Волинський націоналіст Олександр Приступа родом з Ковельського району. З ранньої юності служив військовим. До лав «Свободи» долучився 2011 року – він один з «найстарших» партійців… Активний учасник Революції Гідності. Рік воював в АТО. Після короткого перепочинку підписав контракт і знову поїхав на схід. Ще до початку великої війни пройшов Авдіївку, Мар’їнку. Потім була Луганщина, зокрема Сіверодонецьк. З початком великої війни спершу воював на Київському напрямку. Потім Миколаївська область, Харківська. Потім Соледар і Бахмут. В кінці літа – прорив на харківському. А з кінця серпня 2022 й понині – Куп’янський напрямок…
Читайте також наші новини у Facebook
