Новини

Головного лікаря – в окоп: що не так з мобілізацією в Україні

У соціальних мережах українці активно обговорюють дивну тенденцію пов’язану з мобілізацією в Україні. Люди відверто дивуються існуванню двох паралельних світів. В одному: ТЦК та СП відчайдушно ловлять людей на вулицях та блокпостах, потрапляючи у гучні скандали.

Читайте також: Безробітних українців мобілізовуватимуть через службу зайнятості

А в другому – рекрутингові платформи Work.ua, Lobby X, Robota.ua та «OLX Робота» повідомляють, що отримали майже 37500 відгуків на військові вакансії. Але цих людей чомусь не поспішають брати до війська.

Сайт ТСН.ua з’ясовував: чому так відбувається, і з якої причини ці два процеси, які, здавалося б, мають одну спільну мету – забезпечити армію особовим складом – рухаються різними шляхами.

Для чого потрібен військовий рекрутинг

За словами Тетяни Пашкіної, HR-експертки, зараз на спеціальних розділах провідних сайтів із працевлаштування досить багато військових вакансій. Шукають: кулеметників, стрільців, медичних сестер, снайперів, операторів БПЛ, водіїв та інших.

«Можу сказати, що на сайтах з працевлаштування дійсно є багато військових вакансій. Є декілька платформ, які сприяють та допомагають із військовим рекрутингом. А от чому він малоефективний, краще напевно знають в Міноборони. Я абсолютно погоджуюся з думкою, що у нас непродуктивний рекрутинг фахівців. Він такий через те, що у нас є закон про мобілізацію, а немає закону, наприклад, про військовий рекрутинг», – розповідає Тетяна Пашкіна.

Людина має приносити користь у війську

Фахівчиня наводить приклад того, навіщо країні потрібен військовий рекрутинг і як він має працювати.

«Уявіть собі, є у нас умовний директор із логістики – висококласний фахівець. Він закінчив економічний вищий навчальний заклад 20-30 років тому. І на його біду, у нього не було військової кафедри. Ця людина з її величезним досвідом могла б налагодити роботу з логістики не одного військового підрозділу. Але замість цього військкомат просто вручить йому повістку та відправить в окоп звичайним солдатом.

І тут навіть справа не в ТЦК та СП, бо там особливо не розбираються детально у особистих якостях військовозобов’язаних, таких фахівців мають цілеспрямовано вишукувати військові рекрутери, бо такі люди принесуть для війська значно більшу користь, ніж тим, що вони будуть сидіти в окопі», – зазначає експертка.

За словами Пашкіної зараз цю ситуацію намагаються трішки оптимізувати. Але це не завжди вдається.

«Якщо людина була у цивільному житті, наприклад, головним лікарем, а її намагаються запхати у піхоту у якості сержанта, то це м’яко кажучи, не дуже розумно. Цю людину можна відправити у окрему бригаду ТРО начальником медичного відділення. Він там принесе значно більше користі.

Мені здається, що саме таким має бути підхід військового рекрутингу. І підкреслю, він має бути централізованим, погодженим з державою. Людина має приносити користь в умовах війни, а не втрачати свій досвід в окопах», – пояснює Тетяна Пашкіна.

Два світогляди на мобілізацію

Експертка зазначає, що, на жаль, робота фахівців із ТЦК та військовий рекрутинг – це різні підходи до справи та різні світогляди.

«У ТЦК можуть і не звернути увагу на здібності новобранця, його особисті навички, досягнення та де їх краще застосувати. Для військкомів важливо лише кількість мобілізованих, дата збору та їх відправлення до військових частин. Все – крапка. Тому трапляються ситуації, коли людині, яка у якості добровольця знаходяться на фронті другий рік, за місцем її проживання, надходять повістки з вимогою з’явитися до ТЦК», – розповідає експертка.

Тетяна Пашкіна додає, якби у нас була робоча, прозора та зрозуміла система військового рекрутингу – людям було б простіше сприймати усі зміни у житті через війну. Колишній цивільний економіст із великим досвідом роботи ставав би військовим економістом та був би ефективним для потреб армії.

«Наразі військовий рекрутинг є додатковою ланкою, хоча, мабуть, як партнер він був би продуктивніший, оскільки працює іншими інструментами та з іншими цільовими аудиторіями», – пояснює Тетяна Пашкіна.

Раптово стають «інвалідами»

Вона додає, що у нас немає єдності в підходах до мобілізації. Тому ці два процеси тривають окремо і зовсім не узгоджуються між собою.

Трапляється й таке, що в одному місті людину визнають непридатною до служби, а у іншому, вона раптом стає цілком придатною.

«Подекуди через це спалахують скандали, що дратує і навіть обурює людей. За прикладом далеко ходити не треба, за останні два роки у Києві та Полтаві непридатних до служби стало у декілька разів більше. Люди різко “похворіли”. Хоча, можливо, це є реакцією громадян на увесь хаос та скандали навколо ТЦК та СП. І дехто з громадян вирішив перечекати буремні часи у статусі “інвалідизованої” особи», – розповідає Тетяна Пашкіна.

Головного лікаря – в окоп: що не так з мобілізацією в Україні

Шукайте через знайомих та соціальні мережі

Тому експертка радить самостійно вивчати вакансії, які публікуються у військових розділах на сайтах із працевлаштування. А також телефонувати та спілкуватися щодо умов такого військового працевлаштування.

«Раджу звертати увагу на публікації у соціальних мережах від військових, які шукають людей у свій підрозділ. Бо вони вишукують для себе дійсно адекватних та вмотивованих людей, а не тих, кого робітники ТЦК зуміли впіймати на вулиці. На жаль, мобілізація від ТЦК – це як конвеєр, по типу, як цеглу передають – взяли і передали далі, лише рахуючи кількість. Їм головне – виконати план», – додає експертка.

Головного лікаря – в окоп: що не так з мобілізацією в Україні

 

Потрібні зміни та системність

Тетяна Пашкіна вважає, що вже давно на часі змінювати підхід, допомагати людині дійсно знайти себе у війську.

«Якщо до мобілізації додати системність, то мені здається, що наші ТЦК та СП зможуть співпрацювати з такими організаціями по працевлаштуванню, які зараз їм з цим допомагають. Але поки що – кожен робить, те що може, а там вже як вийде. Мені здається, що ситуація з мобілізацією стала б кращою, якби вона була більш системною. Якщо людина має бути мобілізованою у травні 2024 року, то повинна дізнатися про це хоча б у січні 2024 року. І не за два тижні опанувати фах снайпера або мінометника, а мати більше часу на підготовку», – зауважує експертка.

Досвід Ізраїлю

Вона додає, що показовим у цьому плані є Ізраїль, який воює не перший рік.

«У Ізраїлі до армії йдуть всі. Кожна людина чітко знає: у які війська вона піде служити, яка у неї буде зброя, що вона має робити, коли у неї буде відпустка і, врешті, коли вона повернеться додому. Там це стало настільки буденним, що вже ні в кого не викликає ніякого стресу.

А у нас іноді піднімається ґвалт на рівному місці, бо все це робиться настільки неоковирно, що просто іншої реакції бути не може», – підсумовує Тетяна Пашкіна.

Читайте також наші новини у Facebook