На порозі третього року повномасштабної війни деякі громадяни заговорили про те, що мобілізація порушує їхні конституційні права і свободи. Що в країні, де офіційно не оголошено війну, мобілізація взагалі є незаконною. Але чи мають українці підстави для таких заяв?
Читайте також: На Шацьких озерах змагатимуться риболови: охочі можуть взяти участь
Аби з’ясувати це, hromadske звернулося до людини, яка, на відміну від широкого загалу, чудово розуміється у законах і точно вміє трактувати всі положення української Конституції.
Віктор Шишкін — перший генеральний прокурор незалежної України, колишній суддя Конституційного суду — про питання мобілізації розмірковує не як теоретик: у лютому 2022 року він долучився до формування батальйону територіальної оборони ОУН.
У свої тоді ще 70 років Шишкін, колишній солдат прикордонних військ, знову взяв до рук автомат. Стояти йому тоді довелося не на першій лінії оборони Києва, тож згодом він опікувався матеріальним забезпеченням батальйону, а після його недавнього розформування займається забезпеченням частин, у яких нині служать колишні бійці його підрозділу.
Оголошення війни та обмеження прав
Пане Вікторе, можливість мобілізації залежить від факту оголошення війни?
Коли в цьому контексті говорять про оголошення чи неоголошення війни, це елементарна спекуляція людей, які самоусуваються від виконання своїх конституційних обов’язків із захисту Батьківщини, передбачених статтями 17 і 65 Конституції.
Ніде не написано, що для проведення мобілізації треба оголошувати війну. Пункт 20 статті 106 Конституції визначає, що президент України ухвалює рішення про загальну чи часткову мобілізацію та введення воєнного стану, якщо існує загроза державній незалежності України.
Мобілізація пов’язана з уведенням воєнного стану, а не з оголошенням війни. В Україні воєнний стан запровадили ще 24 лютого 2022 року. Тож від цього дня мобілізація є конституційною дією.
Звертаю увагу, що за Порошенка не вводили воєнного стану, однак було ухвалено декілька указів про мобілізацію. За тими указами мобілізація була антиконституційною. Один із моїх друзів, Сергій Горбаченко, з початком АТО як доброволець воював під Пісками та Широкиним, зазнав поранення. А потім йому принесли повістку. І він тоді принципово не пішов у військкомат — сказав, що може воювати як доброволець, а мобілізовувати його ніхто не має права, бо мобілізація за відсутності воєнного стану є незаконною. І він тоді виграв суд щодо цього.
Але ще раз підкреслюю: не обов’язково оголошувати війну, щоб провести мобілізацію. Думаю, якби ми ще у 2014 році ввели воєнний стан, Європа та США тоді були б дієвішими у допомозі нам.
Чому, до речі, Україна, яка десять років воює з росією, не оголошує їй війну? Та й сама росія напала на нас без оголошення війни?
А чому ми маємо оголошувати війну? Напали на нас, а не ми напали. Документи ООН узагалі не містять терміну «оголошення війни».
З погляду міжнародного права держава, яка оголошує війну, є агресором, навіть якщо вона є жертвою нападу. Тобто якщо ми оголосимо війну росії, вийде так, що ми станемо агресором.
А за підсумками війни агресор не може розраховувати на отримання репарацій. Тому я не радив би нікому спекулювати на тезі про оголошення війни. Нам достатньо оголошення воєнного стану для того, щоб здійснити мобілізацію.
Чи є ситуації, у яких Конституція дозволяє обмежувати певні права і свободи громадян?
От саме зараз ми маємо таку ситуацію. Стаття 64 Конституції визначає, що у разі введення надзвичайного чи воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людей — із зазначенням строку дії цих обмежень. Також вказано, які права і свободи не можуть бути обмежені навіть під час воєнного стану. Не можна, наприклад, примусово позбавляти людину житла чи забирати у неї право оскаржувати дії держави в суді.
Зверніть увагу, як формулюється 64 стаття: права людини не обмежуються, а можуть бути обмежені. Тобто держава має ухвалювати відповідальне рішення: обмежувати чи ні. Саме введення воєнного стану не означає автоматичного обмеження прав. Але якщо держава вирішує обмежувати права, це рішення не є антиконституційним.
Тобто коли держава, приміром, закриває кордон на виїзд для чоловіків призовного віку, це не є порушенням права людини на вільне пересування?
Що стало підставою для закриття кордону? Напад росії та введення воєнного стану. У цій ситуації закриття кордонів не можна трактувати як порушення прав людини.
А вручення повісток серед дороги, на вокзалах тощо — це ж порушення прав людини?
Якщо людину не можуть застати вдома, то чому їй у такий спосіб не вручити повістку — повідомити про необхідність з’явитися у військкомат? Держава наразі вимушена шукати різні механізми оповіщення. Я не можу однозначно сказати, що все це неправильно.
hromadske
«Елементарне спекулювання ухилянтів»
У Конституції написано, що захист України є «справою всього українського народу». Але від чинного нині закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ухваленого ще за президентства Кравчука, виникає враження, що відповідальні за нього політики не думали про реальну можливість мобілізації. Акцент у ньому зроблено не так на мобілізації, як на можливостях ухилитися від неї. Чи моє враження помилкове?
Ні, не помилкове. Я вам скажу, що й Конституцію писали політики, серед яких про можливу війну думали не більше ніж десять людей. Закон написаний, грубо кажучи, лівою рукою під правим коліном. Тодішні політики не бачили жодних зовнішніх загроз: росію називали другом — віддали їй і ракети наші, і літаки.
Коли почалася війна, стало ясно, яким недосконалим є цей закон про мобілізацію. Але й теперішні численні законопроєкти стосовно мобілізації я називаю безвідповідальними, непродуманими.
Наразі маємо п’ять законопроєктів про мобілізацію. Деякі їхні положення бентежать широкий загал стосовно дотримання прав людини. Наприклад, висловлюється ідея зобов’язати громадян України призовного віку, які постійно живуть за кордоном, стати в Україні на військовий облік. У цьому немає порушень їхніх прав?
Законопроєкт — іще не закон. Положення підписаного президентом закону можуть зрештою дуже відрізнятися від положень законопроєктів. Про це треба пам’ятати, обговорюючи пропозиції. Але менше з тим, повернімося до вашого запитання.
У США, які вважаються найбільшою демократією світу, під час в’єтнамської війни, коли у них була загальна мобілізація, надсилали повістки громадянам СРСР, які народилися у США, адже за законом про натуралізацію вони автоматично набували громадянства Америки.
То чому ми сьогодні не можемо надсилати повістки нашим громадянам, які перечікують війну за кордоном? Вони ж громадяни, мусять виконувати свій конституційний обов’язок. Вони повинні ставати на військовий облік в Україні. І нічого тут спекулювати нібито правами людини. Це елементарне спекулювання ухилянтів.
Сьогодні лунають пропозиції позбавити українського громадянства чоловіків, які втекли за кордон від мобілізації. Таке рішення буде конституційним?
Відповідно до статті 25 Конституції, громадянина України не можна позбавити громадянства. Він може змінити громадянство за власним бажанням. Наші чоловіки втекли за кордон — так, це погано. Але йдеться не про юридичну, а про суспільну відповідальність.
Україна не має права позбавляти громадянства ухилянтів, які ховаються за кордоном. Тому розмови про це — провокативні. Треба шукати інші форми розв’язання цієї проблеми.
hromadske
А чи не порушує Україна прав своїх громадян, виступаючи за те, щоб іноземні держави відправляли українців призовного віку назад додому?
Україна може ставити таке питання перед іншими країнами. Наші чоловіки мешкають за кордоном на підставі законодавства країни перебування. Тож якщо ця країна вважає, що немає достатньо підстав для перебування наших чоловіків на її території, вона може піти назустріч Україні. Тут немає жодного порушення прав, бо Україна лише ставить питання — вона ж не відправляє за кордон спецпідрозділи для привезення українських чоловіків додому в кайданках.
Під час підготовки цих законопроєктів ішлося також про можливість добровільної мобілізації для умовно засуджених. Але хіба такі люди не уражені в правах?
Ні, не уражені. Засуджені, які перебувають у місцях утримання, позбавлені лише права на пересування. А умовно засуджені не позбавлені жодних прав. Над ними просто висить дамоклів меч відповідальності, якщо вони вчинять якийсь інший злочин. Але ж вони і пересуваються вільно, і працюють, і в сім’ї живуть — то чому вони не можуть підлягати мобілізації? Я взагалі не бачу проблем з умовно засудженими.
Конституція захищає приватну власність людини, а в законопроєктах є пропозиція вилучати у ФОПів автівки на потреби війська.
У статті 319 Конституції йдеться про те, що «власність зобов’язує». Що власника у випадках і в порядку, встановлених законом, «можуть зобов’язати допустити до користування його майном інших осіб». Тобто у деяких ситуаціях можна вилучити власність — коли, приміром, стоїть питання про захист людини, якій ця власність належить.
Під час війни є можливість адміністративного втручання у питання власності. Бо це суспільна необхідність. І це буде конституційно.
А як щодо ідеї заборонити ухилянтам здійснення операцій з рухомим і нерухомим майном, обмежити їх у праві керування власним транспортом та отримання посвідчення водія, відмовити в наданні кредитів і позик?
Щодо кредитів — це банкам вирішувати. А от що стосується майна, я думаю, це перебір. Але законопроєкти недолугі не через такі перебори, а через те, що вони не враховують рівність усіх громадян у правах та обов’язках, яку гарантує Конституція.
Рівні в обов’язках
Як можна під час мобілізації забезпечити дотримання однакових прав і домогтися виконання обов’язків?
Поняття «однаковість» і «рівність» не збігаються. Рівність — це не однаковість. Усі мають однакові обов’язки із захисту Батьківщини, але форми виконання обов’язку мають бути різними.
Усі мають однакові обов’язки із захисту Батьківщини, але форми виконання обов’язку мають бути різними.
Не треба писати купу нових законопроєктів про мобілізацію і знову передбачати в них шпаринки для уникнення служби: наприклад, 3 група інвалідності чи багатодітність, «вічне студентство» або взагалі ця ідіотська пропозиція відкупитися від служби, сплачуючи певну суму в бюджет.
А втім, так само недоцільно й усіх забирати в окопи. Влада повинна визначити, як використати ресурс кожного громадянина для захисту країни — відповідно до конституційного обов’язку громадян захищати країну. Бо наразі влада дозволяє багатьом не брати участь у захисті. Вона ніяк не може узгодити потреби країни, що воює, з можливостями її громадян.
То як використати ресурс кожного? Як забезпечити це в законопроєктах?
Під мобілізацією ми чомусь розуміємо тільки одне: окопи. Але мобілізація має бути багатоаспектною: не лише для фронту, а й для тилу. Хтось має охороняти склади, працювати на військових підприємствах, розчищати завали після обстрілів, гасити пожежі, будувати фортифікаційні споруди, лікувати поранених, забезпечувати евакуацію людей тощо.
На нас напала держава, чиї людські ресурси й економічний потенціал у рази більші, ніж наші. А ми в законопроєктах переймаємося відстрочками замість того, щоб усіляко збільшувати свій мобілізаційний ресурс.
Не треба звільняти гуртом від мобілізації людей з інвалідністю третьої групи; студентів та аспірантів; колишніх полонених чи людей, у родині яких уже є загиблі; людей, що відслужили в ЗСУ три роки, — як про це йдеться в законопроєктах. Не обіцяти відстрочення тим, хто будує укріплення. Не гратися зі змінами призовного віку, дозволяючи молодим здоровим чоловікам уникати виконання свого громадянського обов’язку із захисту Батьківщини.
А мобілізувати їх усіх для виконання небойових завдань — роботи в тилу для потреб армії та громади. Тоді варто продумати диференційну оплату для різних видів мобілізованих.
Якби все це було зроблено, то, можливо, ніхто й не починав би дискусій про конституційність чи неконституційність мобілізації, не спекулював би своїми правами. Бо є люди, які справедливо критикують законопроєкти, а є ухилянти, які використовують ситуацію, щоб компрометувати все пов’язане з мобілізацією. Можливість мобілізувати людину і в армію, і для виконання тилових завдань знищила б саму потребу у відстрочках, усі шпаринки для ухилянтів. Це було б гуманно, справедливо та конституційно.
Читайте також наші новини у Facebook
