25-річний боєць Володимир Нерода з Олицької громади Луцького району загинув 13 жовтня 2022 року біля міста Соледар на Донеччині. Потрапив під артобстріл, коли рятував пораненого побратима.
Читайте також: Надмірне втручання у приватне життя: розгортається новий скандал навколо проєкту про військовий облік
Володимир народився 1 січня 1997 року у Башликах на Волині. Жив у селі Мощаниця та місті Луцьку. Здобув фах маляра-штукатура в Оваднівському професійно-технічному ліцеї. Працював різноробочим в «Укрпошті». Його історію розповіли на платформі пам’яті Меморіал.
Пішов на фронт у 19 років. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Великого. Брав участь в АТО. У 2018-му отримав важкі поранення. Лікарі не давали шансів, але він вижив. Лікувався в Україні та Німеччині.
У 2019 році через проблеми зі здоров’ям звільнився із ЗСУ. Проходив реабілітацію, в рамках якої почав займатися стрільбою з лука. Через поранення це давалося нелегко. Але Володимир не здавався і продовжував тренуватися. Став членом клубу стрільби з лука «Луцькі соколи».
У 2020-му посів перше місце в категорії «Початківці» в онлайн змаганнях «Ігри Нескорених 2.0». Мріяв потрапити у національну збірну.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, чоловік знову взяв до рук зброю. З реабілітаційного центру на Львівщині приїхав у Луцьк і записався в місцеву тероборону. Через 5 місяців став бійцем добровольчого батальйону ОУН, який згодом приєднався до складу 71-ї окремої єгерської бригади. У теробороні мав позивний Малий, в батальйоні ОУН – Токар.
«Володимир був позитивний, яскравий, не міг сидіти на місці, не міг чекати, відразу йшов щось робити, хотів бути корисним. Виконував усі завдання, які йому ставили. Обов’язково доповідав про те, як справився. Був відповідальний у всіх процесах. Вів за собою хлопців», – розповів побратим Павло Ковальський.
Поховали Героя у селі Мощаниця на Волині.
У нього залишилися батьки, троє братів і двоє сестер.
Читайте також наші новини у Facebook
