Ковель провів в останню дорогу свого захисника Віталія Тимощука, який віддав своє життя у боротьбі з ворогом.
Читайте також: Мобілізація у містах і селах: Веніславський відповів, чи є різниця у підходах та планах
Віталій народився у селі Кашівка Велицької громади, але все доросле життя мешкав разом із сім’єю у Ковелі, ходив вулицями міста, мав тут друзів, інформують у міськраді.
Коли у 2014 році почалася війна, Віталій працював на підприємстві «КОМО», звідки був мобілізований. Ще тоді він отримав бойовий досвід. Тож після 24 лютого вибір про те – воювати чи не воювати – навіть не стояв.
На початку наступного року, 10 січня, Віталій Тимощук мав би відзначати свій 44-ий день народження. А влітку святкувати 20-річчя своєї доньки Іванни. Перший серйозний дорослий ювілей, який тепер у дівчини буде без тата.
На жаль, старший сержант, командир зенітного відділення загинув 12 грудня на Запоріжжі від мінно-вибухових травм.
«Цього горя не було б, якби не війна, якби не людиноненависницький ворог – росія. Ми це маємо пам’ятати завжди. Кожен з нас окремо і усі ми разом, як нація. Завжди і всюди, – наголосив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди. – Дякую усім, хто сьогодні прийшов. Дякую тим ковельчанам, які приходять на площу прощатися із людьми, з якими навіть не були знайомі. Це важливо для наших воїнів «на щиті», це важливо для їхніх побратимів».
Сьогодні, не зважаючи на рясний дощ, Віталія зібралось провести багато людей, була його велика родина, приїхали побратими.
Добрий, щирий, товариський – таким його образ залишиться не лише на світлинах, але й у пам’яті усіх, хто його знав.
Для командира взводу, в якому служив ковельчанин, Андрія Зварича, Віталій був не лише його заступником, але вірним другом.
– Він був дуже хорошою і світлою людиною, завжди готовий прийти на допомогу. Не важливо, це близька була людина чи зовсім незнайома. Він відгукувався завжди. Віталій Васильович був надійною опорою для офіцерів та прикладом для своїх солдатів. Це велика втрата для нашого підрозділу та для мене особисто.
