Федір Федорович Шилюк з Дубечненської громади Ковельського району загинув 18 травня 2023 року внаслідок несумісної з життям мінно-вибухової травми в районі населеного пункту Пречистівка Бахмутського району Донецької області, – пише ВСН.
Читайте також: Блокаду волинського пункту пропуску продовжили до 1 лютого 2024 року
У фейсбуці оприлюднили розповідь про воїна, яку написали Дарина Литвинець та Галина Лащук із села Текля. Текст історії опублікували у науковому збірнику «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України і Волині».
Федір Федорович Шилюк народився 14 січня 1970 року в селі Текля в сім’ї Федора Сергійовича Шилюка та Афанасії Олександрівни. У 1985 р. вступив до Старовижівського професійно-технічного училища, яке закінчив у 1988 р. і отримав спеціальність тракторист, водій.
У грудні 1988 року був призваний до лав армії. Службу проходив в Казахстані, був водієм. У 1990 році повернувся до рідного села.
У листопаді 1991 року одружився з Галиною Оксенчук. У шлюбі народилося двоє синів та донька: Олександр, 1992 р.н., Наталія,1994 р.н., Богдан, 2009 р.н.
Працював водієм у СВК «Волинь», робітником на Дубечненському керамічному заводі, приймальником молочної продукції у «Волинь Еліта-Плюс». Коли проводили газ у село, люди обрали його головою кооперативу.
Федір з перших днів повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року узяв до рук зброю і виявив готовність до захисту родини, громади, держави. З 9 березня 2022 р. проходив службу в 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбиша. Згідно військової спеціальності – стрілець-санітар 3 взводу 1 роти 1 батальйону. Мав військове звання – старший сержант. Федір Шилюк перебував у місцях, де велися запеклі бої, стояв на захисті своєї країни та вірив у Перемогу.
Загинув 18 травня 2023 року.
Як пише Галина Лащук у фейсбуці, Федір Шилюк напередодні 2023 року приїжджав у відпустку додому, і його розмови були про віру у перемогу, і про те, що найважче на війні втрачати не руку, не ногу, найважче втрачати друзів, побратимів . Особливо важко переживав втрату свого земляка, з яким служив з перших днів війни.
«Федір був дуже душевною людиною, у нього – велике добре серце. Завжди відгукувався на прохання допомогти з роботою іншим, хоч своїх обов’язків у нього завжди вистачало. У всьому, за що він брався, був чесним, старанним, успішним і людиною слова. Як кажуть, є хороші, світлі люди, він був саме таким. Надійний друг та опора для побратимів, дбайливий господар, турботливий батько для двох синів і донечки, чудовий дідусь для онуків, найкращий чоловік для своєї дружини Галини. Їхнє кохання – це той випадок, коли неможливо дихати, їсти, спати, якщо не разом.А ще він оберігав рідних від важких новин, жартував та приховував всі труднощі військових буднів. Його найулюбленіші слова, які він завжди повторював своїй родині, щоб не хвилювались: все буде добре. Але війна виявилася підступною та несправедливою . 18 травня о 9 годині він востаннє поговорив із дружиною, а вже о 15-й його не стало», – написала Галина Лащук.
24 травня 2023 р. воїна провели в останню дорогу.
Своїм життям і геройською смертю Федір Шилюк засвідчив безмежну любов до України.
Спогади
…Вони були найщасливіші… «Моя Галинка.», – так ніжно називав дружину. Раділи кожному дню, купалися в коханні, насолоджувалися життям… Але війна все зруйнувала та спалила дотла їхнє щастя… Захищаючи Україну від російської орди, Федір героїчно загинув…
Світлана Антонюк, однокласниця
…Він був хорошим сім’янином. Мріяв, щоб у дітей все було добре, допомагав дружині у всьому, найкращим був…Федя назавжди залишиться у теплих спогадах рідних та друзів, до яких приходить уві сні та обіцяє повернутися. “Ви тільки дочекайтеся мене”, – з ледь помітною усмішкою говорить він.
Лариса Авдіюк, вчитель
Федя запам’ятався звичайним, скромним хлопчиною. Невисокий на зріст. Сором’язливий, і цю сором’язливість, здається, намагався сховати за ледь помітною посмішкою. Він завжди усміхався. Був розумним, добре вчився, навіть не докладаючи великих зусиль. А ще у нього було оте загострене почуття справедливості. Так виховали його в сім’ї: не кривити душею, відверто казати правду у вічі і, взагалі, поводитись порядно.
Борщ Ф. С., директор школи
Він дуже любив життя, у нього було багато планів, але російське вторгнення на рідну землю стерпіти не зміг. Пам’ятаю Федю з юності. Спокійний, врівноважений, на обличчі завжди сяяла усмішка. З ним було приємно спілкуватися.
Мирослава Якимук
Добрий, працьовитий і невтомний чоловік, якому піддавалась будь-яка робота. Він мав багато мрій та планів на щасливе життя у незалежній Україні, але їм, на жаль, не судилося здійснитися.
Олена Демчук
Федя був особливо хазяйновитим, любив порядок, завжди смачно готував. Одного разу під час обстрілів виникла пожежа на пшеничному полі. Він один з перших кинувся гасити.
Побратим Валерій
У листопаді було б 32 роки, як ми разом. Можу з гордістю сказати: я вдячна йому, для мене він був більше, ніж чоловік. Він був найкращим батьком – добрим, спокійним, терплячим, роботящим. За кожної можливості намагався подзвонити додому, бувало через день телефонував, бувало й раз у тиждень. Все залежало від того, на якій ділянці фронту вони знаходилися. Розповідав мало, частіше розпитував про дітей, про домашні справи. У березні випала можливість поїхати у Харків, у госпіталь, де лікувався Фєдя на кілька днів. Це була наша остання зустріч. І досі пам’ятаю його сумні очі. «Все буде добре. Ти повинна…», – згадує дружина загиблого.
Галина, дружина
Читайте також наші новини у Facebook
