25-річний Андрій Вареник із селища Стара Вижівка загинув 28 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області, – пише ВСН.
Читайте також: На Волині попрощалися з Героєм Віталієм Лук’янчуком
Батьки дуже любили свою єдину дитину. У фейсбуці оприлюднили розповідь про воїна, яку написала Тетяна Дегтярьова. Текст історії опублікували у науковому збірнику «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України і Волині».
Хлопчик ріс допитливим, рухливим та непосидючим. Тому з першого класу місцевої школи був записаний до футбольної секції. У старших класах також відвідував туристичну секцію. Його дуже вабили теніс, подорожі, рибалка. Андрій вже в 12 років їздив з татом на зимову рибалку. Він завжди був спокійним, наполегливим і добрим. Любив доглядати і за домашніми улюбленцями – папугами і собачкою. Після закінчення школи в 2013 році вступив до Старовижівського професійного ліцею. У 2016 р. отримав спеціальність електрозварника. Під час навчання був відповідальним та дружелюбним.
Попрацювавши рік робітником на будівельній базі, в 2017 році разом зі своїм двоюрідним братом Димитрієм Яцуніком пішов в АТО добровольцем за контрактом до 2021 року. Воював в 80-й десантно-штурмовій бригаді в Донецькій області. Його дуже поважали старші товариші, які були навіть вдвічі старші за нього. Після АТО їздив на будівничі роботи. Це був завжди чемний, веселий і безжурливий хлопець. 6 березня 2022 року був призваний до лав Збройних сил України, а 22 березня був призначений в 68 окрему бригаду імені Олекси Довбиша. Отримав поранення в боях, лікувався в госпіталі. В листопаді 2022 року йому присвоєно звання молодший сержант. В урочистій обстановці Андрію вручили голубий берет. Завжди впевнений та рішучий воїн цінував дружбу з своїми товаришами, тому відхилив пропозицію працювати в штабі.
26 січня поїхав зі своїми друзями-побратимами на чергове завдання в Донецькій області, а 28 січня загинув під обстрілами, виконуючи важливе завдання в селі Павлівка. 9 лютого воїна поховали у рідному селищі. Він був не лише чудовим воїном, а й прекрасним сином та другом… «Мамо, я вас дуже люблю», – були його останні слова у телефонній розмові з мамою.
