Волинянка Тамара Балюк із Підгайцівської територіальної громади 15 років працює соціальною працівницею. Зараз жінка опікується сімома жителями громади: навідує їх двічі на тиждень і приносить харчі.
Читайте також: У Луцьку муніципали оштрафували водіїв на 5 мільйонів
До Дня працівника соціальної сфери, який відзначають в Україні 5 листопада, Суспільне дізнавалося, як жінка доглядає за підопічними.
Як розповіла Суспільному Тамара Балюк, двох людей обслуговує у селі Лище Луцького району, п’ять — у Воротневі, і до них їздить автобусом або приходить пішки. Каже: є люди, котрі можуть ще давати собі раду, однак є й такі, котрі потребують догляду та уваги.
“В мене одна людина, яка лежача. Треба людину і десь помити, і як кажуть, приготувати їсти. Доставка продуктів, вирішення різних питань в установах, оплата комунальних послуг, допомога в приготуванні їжі, прибирання в будинку – такі послуги”, — сказала соцпрацівниця.
Одна з підопічних Тамари Балюк — 85-річна Ірина Федорівна Кореневська живе в селі Воротнів. У три роки жінка осиротіла, працювала на різних роботах і має 37 років стажу. Чоловік пенсіонерки помер 13 років тому. Говорить: дім великий, а життя склалося так, що лишилась сама.
“Дякую, Ростиславівна, що принесла хліба, пельменів. Баба буде жити, не вмре” Отак я жила, між добрими людьми. Не жаліюся я на людей: завжди мені попадалися добрі. У кожного важка доля по-своєму, але якось ми знаходимо спільну мову, спільну тему для розмови”, — говорить волинянка.
Донька пенсіонерки Ірини Кореневської живе за кордоном, а син, який мешкав у Луцьку та щотижня її відвідував, помер дев’ять місяців тому. Волинянка каже: має п’ятьох онуків і чотирьох правнуків, які живуть за межами України.
“Дякувати сусідам і от соціальній працівниці. Прийшла зразу, як тільки помер син, то вона прийшла підтримати мене. Що скажу, де допоможе. І бурячки почистила, і поносила, і принесе мені, купить продуктів. Десь піти мені дуже важко: спина дає, хоч я з палками іду, але на відстань мені важко”, — сказала пенсіонерка.
У селі Лище Луцького району вже 12 років мешкає підопічний соціальної працівниці Тамари Балюк, 83-річний Петро Маховиков. На власному господарстві розводить бджіл, кроликів і курей.
З городом, говорить, йому допомагає соціальна працівниця: висаджує навесні ранні культури, доглядає за ними та збирає врожай. “Бачите, яка петрушка! Без неї я картоплю вже три роки не виращую, тіки з нею”, — сміється пенсіонер.
Зі слів соціальної працівниці Тамари Балюк, опікується Петром Андрійовичем уже 10 років. Зі слів Петра Маховикова, дружина пенсіонера померла три роки тому, дітей у не було і відтоді він живе сам.
“Нема такого дня, коли вона не дзвонить: “Петро Андрійович, що треба помогти, що треба зробити”. Я кажу: “Тамарочка, треба прибрати у хаті, на огороді, та підмести”. Взагалі, це – добре: турбота про людей похилого віку, це такі люди, як Тамара потрібні”, — каже пенсіонер.
Найчастіше Тамарі Балюк доводиться надавати психологічну підтримку. За 15 років роботи, траплялося різне, ділиться спогадами соціальна працівниця Тамара Балюк.
“Я люблю свою роботу, якби я її не любила, я б стільки років тут не затрималася. Я люблю своїх людей, яких я обслуговую, відповідно я чую від них отой прилив позитиву. Я йду на роботу із радістю, бо я знаю, що я їм потрібна”, — зазначила жінка.
Заступник Підгайцівського сільського голови Валентин Приходько розповів, що на території громади працює три соціальних працівники, які обслуговують 19 підопічних від 60 років. Зі слів посадовця, графік відвідувань соціальних працівниць залежить від категорії.
Для людей, які живуть у віддалених селах, залучають працівників селищної ради та представників інших державних установ, додав заступник сільського голови.
Повне відео
Читайте також наші новини у Facebook
