Гурт “ТІК” – один з тих гуртів, які є обличчям української музичної сцени. “ТІК” настільки прижився в українській музиці, що важко зараз уявити фестивалі, радіоефіри та чарти без їхніх пісень. Ось вже понад 18 років легендарний колектив запалює шаленим драйвом, неймовірними новими й улюбленими хітами українських слухачів.
Журналісти Волинь infa поцікавилися у фронтмена гурту “ТІК” – Віктора Бронюка, яка музика повинна переважати під час війни, та хто сміє себе називати справжнім “волонтером”.
Вітаю на Волині! На Ваш погляд, чим відрізняється наш край з-поміж інших?
Для мене будь – який куточок України по – своєму рідний та близький. На Волині живе багато знайомих та друзів. Якщо я перебуваю на Волині – обов’язково мушу випити мінеральну воду «Йоданка Павлівська».
Минулоріч ми приїзджали спільно з колегами, оскільки я є співвласником IT компанії, яка займається розробленням мобільного додатку для житлово – комунального гсоподарству. Були у Нововолинську, та Володимирі. Працювали з керівниками міста по напрямку модернізації житлово – комунального господарства.
З дітками також відвідував Світязь. Волинь направду є близька та рідна.
Перебуваючи у Луцьку, відвідали друзів, які займаються виробництвом виготовлення іграшок, «Тигрес». Ми чимало років товаришуємо. Відтак, мали чудову нагоду прослідкувати, як виготовлюється знаменита м’яка іграшка «Пес Патрон».
Яка повинна музика бути під час війни?
Музика повинна бути щирою. Війна – це смерть, розлука. Для більшості слухачів під час війни повинні лунати сумні пісні. Втім, якщо проаналізувати українську пісенну творчість, у нас здебільшого переважають сумні пісні. Проте, коли ти відвідуєш військових на передовій, чи контактуєш з воїнами, які виконують щодня бойове чергування понад півтора року.
Втім, бійці хочуть слухати різноманітну музику: і сумну, і веселу, ту що формує емоцію. Якщо ми зможемо подарувати одну бодай щиру посмішку – вони отримали заряд позитиву, який неабияк впливає на несення служби.
Я сам служив понад рік у ЗСУ. Я знаю, що доречно виконувати…
Яким був Віктор Бронюк до війни і яким став під час повномасштабного вторгнення?
Ті речі, з яких ми колись жартували, ті речі над якими ми не вкладали суть та зміст – ми їх переоцінили. Звісно, не усі, але більшість. Адже у кожного є рідні та близькі, які загинули на цій війні…
Нині ми маємо більше думати, як житимемо після війни. На жаль, після 2014 року чимало висновків не зробили. І ця війна ввійшла у буденість, стала статистичною інформацією, що нині це привело до повномасштабного вторгнення.
Тому дуже хотілося аби суспільство зробило б висновки і щоб ми зробили правильні збої у голові і врешті – решт відірвалися від «московської цицьки», живучи в країні, якою пишались би перед собою та власними дітьми.
Волонтерство під час війни? Хто на Ваш погляд має право називати себе воістину справжнім волонтером?
Я пишаюся нашим народом. Утім, я не вважаю, що для держави волонтерство – це є круто. Оскільки в той момент, коли держава перестає виконувати свої функції, ці функції починає виконуватиме простий громадянин. І це круто, що ми можемо це робити, проте це не може тривати вічно…
Зрештою, не усі громадяни мають фізичну, морально та матеріальну підготовки.
До слова, я очолюю благодійний фонд «Подільська громада» вже понад 15 років. Ми з 2014 року активно займалися підтримкою Збройних сил України, внутрішньо переміщених осіб.
Відтак, з окупованих міст переселялися родини, організації, підприємства. Таким чином ми усіляко намагались підтримувати тих, хто потребував.
Тішить, що волонтерське браття у нас в Україні – існує. Пригадую, у перші дні війни більшість організацій були паралізовані. Зрештою, маючи комунікації між волотерськими напрямками – для нас невіданого не було нічого.
До прикладу, телефонуючи нам, родина з Дніпра шукала прихисток, перебуваючи понад 27 годин у дорозі.
Бувало й те, що у одну ніч у мене ночували 25 чоловік, які втікали від війни… Такий був час…
ТОП 5 – речей які Ви зробите після перемоги?
Ми не розуміємо, якою буде перемога. Для мене особисто перемога настане тоді – коли Україна вийде на свої кордони, повернувши свої території, які є окупованими з 2014 року москалями.
Побажання волинянам?
Перемоги! Більше посмішок та час для реалізації добрих справ. Адже велика перемога починається з маленьких кроків.
Читайте також наші новини у Facebook
