Військовослужбовець із Полиць, що на Камінь-Каширщині, Андрій Макаревич передав рідній школі державний стяг, який об’їхав чи не усю лінію передової. Його розвісили у 6 класі, де навчається донечка Яна.
Про це пише видання “Полісся”.
Читайте також: Минають роковини з Дня загибелі мужнього волинського воїна. ФОТО.
«Акела», «Крикун», «Слоїк», «Мартин», «Ластівка», «Апостол» – деякі з позивних тих, хто поставив на прапорі підписи від імені своєї бригади чи батальйону. Багатьох уже немає серед живих, загинули в бою. Але пам’ять про них не згасне щонайменше доти, доки кожне молоде покоління навчатиметься під знаменом із посланнями від них.
Для ліцею це вже справжній оберіг та символ незламності, нагадування про велику ціну, яку заплатили українські захисники, аби наші діти могли далі вільно розмовляти солов’їною мовою, знати свою історію, творити самобутню культуру.
В одному з класів, як жовто-блакитний ангел, розкинув «крила» державний стяг із передової. Це справжнє історичне надбання! Адже завдяки заслуженому волонтеру України, уродженцю Рудки-Червинської Ігорю Приходьку, він побував на усіх фронтових напрямках.
Після чого опинився в руках полицівця Андрія Макаревича, який, поставивши наостанок автограф від своєї 68-ої єгерської бригади, привіз його в рідне село та передав у ліцей. Прапор став неабиякою цінністю для кожного учня й освітянина, він задіяний тепер в усіх патріотичних дійствах освітнього закладу. Та найбільше гріє душу ця реліквія шестикласниці Яні Макаревич. Бо там є підпис її тата, там є частинка його історії, його шляху. У свої юні літа вона вже добре знає, як важко діставався нам кожен метр української землі.
«Пишаюся своїм татом, його відвагою. На момент початку повномасштабної війни він перебував за кордоном. Але одразу повернувся додому. А мене відправив із тіткою до Польщі, доки не стало зрозуміло, що безпечно вертатися назад. Згодом приєднався до лав ЗСУ. Великдень 2023-го був надто кривавим для їхнього підрозділу. День і ніч не вщухали потужні ворожі обстріли у Павлівці Волноваського району. Під час штурму 17 квітня в бою поліг його побратим – народний екс-депутат та відомий український активіст, революціонер, націоналіст Олег Барна, загинув і командир Валерій Дорохов. Тато зміг витягнути під обстрілами тіло Барни й повернувся по командира. Друга ходка не була такою вдалою, потрапив від танковий удар. Як наслідок – перебиті ноги, численні осколкові поранення. Тож уже його самого довелося діставати із зони обстрілу. Після чого настали місяці лікування й реабілітації. Попри те, що наразі він є обмежено придатним, з дня на день планує вирушати знову на фронт до побратимів», – говорить з гордістю про тата Яна.
Читайте також наші новини у Facebook
