Село Калинівка, що в Колківській громаді на Волині, місцеві жителі називають “гарбузовим”, бо у кожній родині вирощують гарбузи.
Читайте також: 7 незвичайних страв із гарбуза
Як розповів Суспільному найстарший мешканець села Іван Бугайчук, після розпаювання землі, а це відбулось понад 20 років тому, аби наділи не заростали зіллям, їх стали засівати гарбузами.
“В нас поля… аби здужав робити. Цього року ми маємо соток 15, торік було більше. А де поле будемо дівати, ми мусимо садити”, — говорить старожил Іван Бугайчук.
Розмір гарбуза не головне, важливе – насіння, саме з нього селяни і мають зиск, розповіла жителька Калинівки Тетяна Оксенюк. Цього року, каже жінка, врожай — хороший.
“Чотири фури привезли. Ми не думали, що стільки буде. І там, і тут, і там лежить. Шкрябаю, щоб без м’якоті, ну і беру жменьками та й вибираю. Якщо не можна вибрати – промивають є, проціджують”, — розповіла господиня.
Зі слів Тетяни Оксенюк, процес вибирання насіння може зайняти місяць часу: “Починаємо з вересня, посередині десь гарбузи вибирати, кінчаємо в заморозки-приморозки, як вдарять морози дуже не можна вибрати гарбузи, що руки викручує, пальці викручує”.
Далі насіння сушать у печі. Цей процес займає шість-сім годин.
Вже сухе насіння селяни здають заготівельникам. Як розповів калинівець Микола Сокол, щороку ціна на нього знижується: “В позаминулий рік було до 100 гривень, в цьому році падає – була 60, вже 50 десь”.
Після вибирання насіння від плодів залишається гарбузова м’якоть, каші з неї у Калинівці не варять, а віддають худобі. У господарстві годують ним кролів, качок, корів, свиней та коней.
Загалом на Волині гарбузи вирощують лише у особистих селянських господарствах, скільки таких – облік ніхто не веде, розповів начальник обласного управління агропромислового розвитку Юрій Юрченко.
Читайте також наші новини у Facebook
