Родина, друзі, побратими з вдячністю та шаною згадують про лучанина Михайла, який загинув на війні з ворожими окупантами.
Волинський боєць Михайло Сакір був доброю та світлою людиною, професіоналом своєї справи. На фронт пішов добровільно. На превеликий жаль і біль, додому захисник повернеться незабаром на «щиті».
Відтак, пам’ятаючи героїчні подвиги Михайла, рідні прагнуть щоб його історія жила у віках.
«На війні з російськими окупантами загинув боєць з підрозділу «Гонор» Михайло Сакір, який виконував бойове завдання»,– це повідомлення сколихнуло усю Волинь.
Проте 24 роки життя полеглого бійця були сповнені мріями, перемогами та зосереджені чоловічою хоробрістю.
Своїми спогадами поділилися з журналістами Волинь infa побратими та рідні Михайла.
«Доброволець. З перших днів повномасштабного вторгненняприйняв чоловіче рішення – взяти в руки зброю та стояти на захисті державності, свободи та суверенітету країни.
Був яскравим представником “вулиці”. Справжній вантюрист та шукач пригод, які постійно супроводжували його у житті.
Воїн Михайло мав лідерські якості та стійкий чоловічий стрижень, за що і отримав повагу серед бойових побратимів», – зазначають військові.
«Михайло ніколи не цікавився національною ідеєю та не був помічений в патріотичних рухах. Утім, з приходом «ворожого чобота» на терени рідної країни, питання чи варто брати в руки зброю перед ним не стояло.
З перших днів «гарячого» березня 2022-го року друг «Майкл» записався до Батальйону оперативного реагування «Луцьк».
Згодом перевівся до добровольчого батальйону. Насамкінець, разом з побратимами перейшов до складу роти «Гонор», батальйону «Вовків Да Вінчі», 67-ої окремої механізованої бригади», – пригадують побратими волинського бійця.
Сестра загиблого Юлія пригадує останні слова, які почула від Михайла “ все буде добре, обіймаю, – розповідає дівчина.
«Михайло був дуже добрим і скромним. Також він був справедливим і навіть трішки наївним.
Він з перших днів прагнув піти на фронт, маючи II групу інвалідності. Зрештою, він міг не воювати. Проте, нічого не сказавши нікому, він добровільно пішов захищати рідні землі.
Пригадую, коли велися найзапекліші бої в Бахмуті, він завжди мене заспокоював, зауваживши, що «все буде добре», – зазначає Юлія.
Михайло часто повторював: «Нам потрібно виграти війну та будувати правильну державу з правильними цінностями».
Як стало відомо, 19 липня у Михайла було б його останнє важке завдання перед бажаною відпусткою….
Утім, не судилося…Життя воїна обірвалося…
19-го липня 2023-го року, під час виконання бойового завдання зі штурму, а саме закріплення та взяття під повний вогневий контроль ворожих вогневих позицій, та взводних опорних пунктів ворога в районі міста Лиман Перший з метою відновлення контролю над раніше втраченими позиціями друг «Майкл» загинув…
Відтак, по штурмовій групі з закритої вогневої позиції відкрив вогонь ворожий кулемет, де друг «Майкл» отримав поранення несумісні з життям.
В результаті активних і динамічних штурмових дій українським військам вдалось зупинити наступ цілої ударної групи російських військ. Утім, попри втрати, загальний задум української операції було виконано, рух і просування окупаційної армії було зупинено на вказаному рубежі.
9 серпня Михайлу Сакіру мало виповнитися 25 років.
АНАСТАСІЯ НІКОЛАЄВА
