17 вересня 2023 року на Театральному майдані Луцька відбулася всеукраїнська громадська акція, присвячена об’єднанню та підтримці родин загиблих Героїв російсько-української війни. Пам’ятне дійство під назвою «Час не лікує» організував Волинський осередок ГО «Об’єднання матерів і дружин захисників України».
Вклонитися пам’яті полеглих захисників прибув міський голова Олександр Ковальчук спільно із родичами полеглих Героїв Ківерцівської громади. Також на заході були присутні матері, батьки, дружини, діти, рідні та друзі загиблих військовослужбовців з різних інших куточків області.
До скорботного заходу долучився заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, народна депутатка України Ірина Констанкевич, заступниця очільника ОВА Мирослава Якимчук, представники громадськості та духовенство.
Біля пам’ятного фотостенду «Герої Небесної Сотні – Загинули за Єдність України» військові капелани звершили панахиду. Пам’ять про полеглих вшанували хвилиною мовчання. Опісля присутні поклали квіти до підніжжя фотостенду із зображеннями загиблих воїнів.
Очільниця ГО на Волині Катерина Свищ наголосила, що нинішнє дійство відбувається з метою гідного пошанування пам’яті сучасних українських Героїв та покликане привернути увагу влади і суспільства до потреб родин загиблих та безвісти зниклих воїнів.
«Не важливо як називалась війна, що триває з 2014 року — АТО, ООС чи повномасштабна. Вже 10 років у нас одна війна. Ми маємо докласти усіх зусиль для вшанування пам’яті наших Героїв, для допомоги їхнім родинам та для довгоочікуваної української Перемоги. Трагедія родин загиблих – це трагедія нашого рідного краю, усієї нашої держави. Обездолені жінки, осиротілі діти, в чиїх очах вічна скорбота – це результат жорстокої російсько-української війни. Сумно від того, що білими лебедями у небеса відлітає цвіт української нації, безстрашні та мужні захисники, які не побоялись віддати своє життя за свободу рідної землі. Кожен із них міг прожити інше життя, багато із них не зустріли свою долю, не побачать, як ростуть їхні діти, не встигли втілити в життя свої мрії. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали… Найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять…», – підкреслила Катерина Свищ.
