50-річний військовослужбовець Олександр Мельник із Луцька втратив обидві ноги внаслідок поранення під час боїв на Донеччині. Зараз чоловік перебуває в черзі на державне протезування.
Як розповів лучанин Суспільному, аби мрія стати на ноги здійснилася швидше, він оголосив збір коштів на протези.
До війська чоловік пішов добровольцем із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Згодом його призначили на посаду стрільця у 100-ту окрему бригаду територіальної оборони. До березня цього року Олександр служив на Волині, а далі — під Бахмутом.
Тяжке поранення, евакуація і лікування
Олександр Мельник отримав поранення на Бахмутському напрямку, потрапивши під мінометний обстріл 25 травня. Він пригадує: разом із побратимами йшли замінити інших бійців на позицію, та, ймовірно, їх помітили російські військові й почали обстрілювати.
“Хлопці, що йшли за мною, отримали поранення, а мені найбільше по ногах дісталося. Була дуже довга евакуація, годин п’ять, поки нас змогли витягнути. Дякуючи тим хлопцям, які мене несли, потім тягнули квадрациклом, на БМП вивозили, то я залишився живий”, — каже чоловік.
Зі слів лучанина, ліву ногу відірвало одразу, праву медикам довелося ампутувати. “Вже було пізно, зняли турнікети, відмовили нирки, прийшлося відрізати ноги…”, — говорить Олександр.
Після операції звикнути жити без ніг, розповів військовий, було дуже складно. Підтримкою та опорою стали друзі й мама.
“Було дуже важко перший час. … Потім я вирішив, що життя продовжується. Я вважаю, що життя не закінчилося, треба ставати на ноги”, — зазначив лучанин.
З 25 травня боєць лікувався в госпіталях Дніпра, Києва, Львова й Трускавця. Зараз проходить реабілітацію в рідному Луцьку. Як розповів фізичний терапевт Вадим Прач, спеціальний комплекс вправ Олександр Мельник виконує щодня по годині.
Травма Олександра, говорить фізичний терапевт, є важкою через високу ампутацію.
“Ми з ним займаємося вже два тижні. Головна ціль зараз стоїть — це зміцнити культі, коли будуть протези, щоб він міг міцно стояти на ногах. Він хоче займатися і постійно хоче більше і більше, постійно каже, що хоче стати вже скоріше на ноги”, — сказав Вадим Прач.
Мрія про протези
Зі слів Олександра Мельника, скільки часу доведеться чекати на протезування від держави — невідомо, тож вирішив взяти ситуацію під свій контроль. Він каже, що хотів би мати закордонні протези, однак ті коштують дуже дорого — 120-140 тисяч доларів за пару.
“Ці протези комп’ютеризовані, класні, потужні, сильні! Я мрію про такі протези! На жаль, вони коштують від 60 до 70 тисяч доларів за один. Організовую збір коштів чи волонтерів, хто допоможе мені поставити класні німецькі протези”, — каже боєць.
Поки зібрано менш як 10 тисяч гривень, зазначив Олександр. Зараз чоловік у госпіталі отримує і психологічну допомогу, розповіла психологиня Марія Омельчук.
“Олександр є сильний духом, дуже вмотивований. Він переключився. Він не плаче, не страждає, не нарікає, він рухається вперед. Я не можу сказати, що він потребує якоїсь психологічної реабілітації, швидше підтримуючої реабілітації”, — сказала фахівчиня.
Зараз містом Олександр пересувається на кріслі колісному. Говорить: зустрічає на шляху перешкоди та байдужість, але рятує почуття гумору.
“На колясці в нас в місті, на жаль, дуже важко. Мало пандусів, мало з’їздів. І, на жаль, лучани стали більш черстві. Хай не ображаються на мене — мало хто допоможе. Добре, що в мене друг є, який допомагає їздити”, — сказав лучанин.
Найбільше, додав 50-річний Олександр Мельник, мріє стати на ноги, дочекатися перемоги та побачити Україну сильною і потужною державою на міжнародній арені.
