19 серпня 2022 року, виконуючи бойове завдання щодо оборони Батьківщини від російського агресора, біля населеного пункту Олександрівка Херсонської області важке смертельне поранення отримав житель Рожищенської громади Луцького району Максим Сімдянов.
25-річний Герой, щирий патріот української землі, Максим Сімдянов вірив в Перемогу України і боровся за неї до останнього подиху. Історію Героя розповіли на сайті Рожищенської громади.
Максим Сімдянов народився та виріс у селі Козин Рожищенської громади. Був єдиним сином, помічником і підтримкою мамі Катерині Олексіївні. Змалку привчений до роботи, він добре знав, як важко мамі одній його виховувати. Після закінчення Рудко-Козинської школи Максим Сімдянов разом з мамою виїхали з села, працювали на будівництві у Харкові, Луганській області, на «Азовсталі» у Маріуполі, згодом деякий час жили в Криму. Пізніше хлопець працював на заводі «Моноліт» у Запоріжжі.
З початком АТО Максим Сімдянов прийняв важливе рішення і змінив своє життя, уклавши контракт зі Збройними силами України. На той час йому було 19 років.
Пройшов АТО, пізніше мав досвід миротворчої місії у Конго. А потім знову повернувся до мирного життя.
Останніми роками Максим Сімдянов працював на будівництві у Німеччині, будував плани на майбутнє. Незадовго до повномасштабного вторгнення на декілька місяців наш земляк приїхав до мами у Київ і влаштувався у ту ж будівельну фірму, де працювала жінка. А 24 лютого мав знову летіти до Німеччини. Та плани змінила війна.
Максим Сімдяном пішов воювати добровольцем. Знову став у стрій рідної одеської 28-ої окремої механізо́ваної брига́ди імені Лицарів Зимового Походу.
Досвідчений воїн, надійний побратим, хороший товариш – так про загиблого Героя відгукуються ті, з ким зводило його життя.
Максим Сімдянов усім серцем вірив у Перемогу, у мирне майбутнє України, в якому бачив себе разом з коханою, яку зустрів уже під час війни. Але війна – це постійне протистояння життя і смерті. І цей двобій для навідника механізованого батальйону, старшого солдата Максима Сімдянова завершився 19 серпня 2022 року пораненням, несумісним з життям.
26 серпня Максим Сімдянов назавжди повернувся у рідне село Козин Рожищенської громади, де знайшов останній спочинок на сільському цвинтарі..
Його найрідніші люди – мама Катерина Олексіївна та кохана Лідія вперше зустрілися під час поховання Героя. Їх назавжди поєднало спільне горе та спільний біль. А ще – вічна і світла пам’ять про того, хто віддав своє молоде життя за кожного з нас.
Президент України Володимир Зеленський «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» відзначив загиблого уродженця Рожищенської громади, старшого солдата Максима Артуровича Сімдянова орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указ № 10/2023 від 9 січня 2023 року).
