30 серпня виповниться рік з дня загибелі парамедикині з села Облапи на Волині Світлани Поліщук. Це сталося під час артилерійського обстрілу російськими військами шпиталю на Харківщині.
Як розповіла Суспільному подруга парамедикині Любов Демчук, Світлана мріяла про повернення Криму в Україну, бо народилася і пів життя прожила у Сімферополі.
Щоб здійснити мрію — у 2020-му жінка пішла служити за контрактом, тоді їй було 49 років.
«Світлано, куди ти йтимеш? Нащо воно тобі потрібно? У тебе діти. Ні, й усе: «Крим – наш. Крим – це Україна. Я відвоюю». Так завжди говорила Світлана Поліщук на вмовляння подруг залишитись у цивільному житті», — говорить подруга Світлана Демчук.
«Бажання у неї було, як медика, рятувати людей, вона прагнула ще у 14-му році піти в АТО», — говорить подруга загиблої Валентина Клинова. Додає: тоді Світлана Поліщук їздила у військкомат, проходила медичні комісії та отримала відмову.
Поховали парамедикиню на кладовищі в Облапах. Родичів у селі у Світлани Поліщук немає. На могилу навідуються друзі та односельчани.
На початку серпня, — розповідає подруга Любов Демчук, — вона отримала нагороду Світлани – посмертний орден «За мужність» ІІІ ступеня.
«Приїжджали військові, приїжджав один із костилями, казав: вона мене із-під танка витягла. Вони її дуже-дуже поважали. Як вони лагідно на неї казали: наш «Світлячок», або наш «Ангел-охоронець», — говорить подруга загиблої Любов Демчук.
