Український співак Сергій Лазановський вважається головним романтиком української естради. Його ніжні та чуттєві пісні про кохання завжди бажані та подобаються навіть найвибагливішому слухачеві. Про плани, реалії війни та про стосунки з Надею Дорофеєвою розповів журналістам Волинь infa Сергій Лазановський.
Вітаю на Волині. Які враження від перебування у нашому краї?
У нас вже була серія благодійних концертів у Луцьку. Мені вкрай сподобалося. Тим паче у цьому місті живе чимало знайомих.
Яким Сергій Лазановський був до війни і яким став після?
На мій погляд, в усіх людей змінилися цінності, тому що до початку повномасштабного вторгнення у кожного були плани на майбутнє. І звісно, день який розпочав війну перекреслив усі мрії та цілі. Усе змінилося. Нині я живу одним днем і водночас допомогаю Збройним силам України. Адже наша перемога залежить не тільки від хлопців та дівчат, які на передовій, але від усіх тих, хто перебуває в тилу та за межами країни.
Зізнаюсь, від початку війни я більше часу почав приділяти своїм рідним. Час – найцінніше, що ми маємо.
На Ваш погляд, чи доцільно влаштовувати концерти під час війни?
В мене виникало чимало думок з цього приводу. Ми артисти доволі емоційні люди. Зрештою, я вважаю, що культура повина бути. І слід пам’ятати, що ми створюємо не «культурний фронт», а культурний десант. Адже фронт існує лише на передовій.
Я проти масових гулянь, які можуть відбуватися у нічних клубах. Проте, я за моральний відпочинок з хорошим завершенням, який втілює збір коштів на ЗСУ.
Люди втомились від новин, і тому користувачі пролистують твої розповіді, у яких ти просиш допомогу задонатити. Саме в той момент ти розумієш, що тільки своїм виступом та голосом ти зможеш до них достукатися і попросити на дрон, амуніцію, тощо.
Я твердо переконаний, що культурна спадщина повинна зберігатися. Зрештою, фестивалі, які відбуваються у Луцьку – це крута ідея.
Музика під час війни?
На початку повномасштабного вторгнення було складно писати будь – яку лірику, чи радісні пісні. Вся творчість була спрямована на патріотизм, ідентичність, національність, тощо.
Я тішуся що ми маємо табу – заборона російського. Шкода, що подібним чином, але це врешті – решт сталося.
Як відомо, стрімкий поштовх у реалізації музичної індустрії надало телевізійне співоче талант-шоу “Голос країни” на чолі з наставницею Надею Дорофєєвою. Чи спілкуєте ви нині з артисткою?
Так ми спілкуємось. Ми не підтримує зв’язок щодня. Утім, щомісяця ми листуємось. Мені ця вкрай людина імпонує. Тим паче я знаю її поза кадром у повсякденому житті.
Чи плануєте створити колаборацію з колегами? З якими співаками, Ви хотіли б попрацювати?
Планів чимало. Відтак, неодноразово я згадував про ймовірну колаборацію зі Світланою Тарабаровою, Христиною Соловій.
Зауважу, після проєкту “Голос країни” ми з Надею планували щось створити спільне. Адже шанувальникі, які голосували за нас на шоу, чекали спільної композиції.
Маю надію, що нам вдасться реалізувати колаборацію. Надихаюсь також творчістю Юлії Саніної та Джамали. Тим паче, залюбки заспівав би у дуеті з початківцями музичної індустрії. Мав досвід спільної роботи з відомими блогерами.
Що побажаєте волинянам?
Найшвидшої перемоги! І бути свідомими, адже українці – це дуже лояльні люди.
І не забуваймо, якою ціною відбувається нині боротьба за нашу незалежність. Адже війна – це спектр емоцій, який втілює: сльози, радість, біль, відчай, мотивацію, яку ми проживаємо щодня.
