Два різних висновки про смерть і дві дати смерті. На Волині знову поховали Героя, щоправда, помер військовий не на полі бою, а в лікарні, куди потрапив з кашлем і підозрою на туберкульоз. Обставини смерті дивні, адже, як стверджує дружина бійця, напередодні увечері вона з ним розмовляла, згодом з ним розмовляв син. І нічого не передбачало, що чоловік може заснути і не прокинутися.
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
П’ятдесятирічний Петро Курмільов, незважаючи на те, що був багатодітним батьком, пішов добровольцем на війну 9 квітня 2022 року.
Дружина військового Оксана Токарська каже, що її чоловік багато років тому хворів на туберкульоз. І під час проходження військової служби його стан здоров’я погіршився. З кашлем і підозрою на туберкульоз його відправили в Запорізький тубдиспансер 15 липня. Там і лікували до 25 числа. Про те, що стан критичний, навіть не говорили. Жінка розповідає: розмовляли щодня, і напередодні смерті, 24 липня, теж.
Вже зараз, коли всі документи на руках, відомо, що смерть настала 25 липня. Але про це Оксана Токарська дізналася лише через кілька днів, до того ж, змушена була для цього дзвонити до половини Запоріжжя. Два дні вона била на сполох, адже чоловік з 25 липня не брав слухавки. Попри те, що в медичних документах була його луцька адреса, родичів повідомляти про смерть чомусь не поспішали.
Волинянка продовжила шукати чоловіка у госпіталі, але там вона його не знайшла. Сказали, що він досі в тубдиспансері. Кілька днів і кілька кіл пекла завершилися тим, що у Запорізькому тубдиспансері їй таки повідомили: чоловік помер, але не 25 липня, як вказувалося у довідках, а 27 числа.
Привезли тіло 29 липня, поховали воїна наступного дня. Коли почали надходити офіційні повідомлення, Оксана Токарська на руки отримала дві різні довідки про причину смерті. Запорізька судмедекспертиза повідомляє, що він помер від фіброзно-каверозного туберкульозу легень. А от у повідомленні від Луцького об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки називають зовсім іншу причину смерті – легенево-серцева недостатність.
Два діагнози передбачають проблеми з легенями, але якщо в першому випадку вони викликані туберкульозом, у другому – серцевою недостатністю. І тому це зовсім різні причини смерті.
Чому так – журналісти спробували з’ясувати у лікаря, який лікував померлого. Зателефонували у госпіталь. У приймальному відділенні спочатку пообіцяли сконтактувати з медиками, але потім сказали звертатися до військової частини. Тож журналісти зв’язалися з військовим лікарем, з яким спілкувалася раніше дружина.
«Дивіться, він… На мою думку… Розумієте, я можу сказати, коли… Я можу сказати, що він почав скаржитися на кашель, внаслідок чого його скерували в нашу найближчу лікарню. Там він був обстежений, лікарі зробили знімок і встановили діагноз. Відразу було прийнято рішення госпіталізувати у лікарню. Ось це все, що я можу сказати по його стану. Коли тоді він звертався, в нього критичного стану не було», – зауважив лікар.
Петро Курмільов служив в окремій артилерійській бригаді імені Гетьмана Данила Апостола. По номерах телефонів, які декларує у соціальних мережах бригада як контактні, додзвонитися неможливо, адже вони вимкнені. Дружина померлого військового надала журналістам телефон, за яким їй таки відповіли. Але, на жаль, результату теж не було.
«В нас три тисячі військовослужбовців, і кожен день гине хтось. Я вам не можу сказати інформації. Особисто я не знав його», – сказав представник військової частини.
До слова, електрона пошта військової частини заблокована, речника теж немає. До командира, звісно, не дотелефонуєшся. Єдиний спосіб – написати замовного листа і відправити його поштою.
На жаль, усі інші спроби дотелефонуватися у судово-медичну експертизу Запоріжжя були невдалі. Номери вказані в інтернеті – або вимкнені, або ніхто не бере слухавку.
Отож, головне запитання: чому в двох довідках вказані різні причини смерті, залишається без відповіді. Зазначимо, що коли боєць помирає, речі, які були при ньому, зі супровідним листом відправляються родичам. Такі листи видають за підписом відповідальної особи.
Цікаво, що супровідний лист на речі Петру Курмільову видали ще 23 липня, за два дні до того, як він помер. Але є ще один супровідний лист, який з повнішим списком речей датований 25 липня, проте на цьому ж бланку стоїть також попередня дата. Тобто видавали речі померлого виходить двічі – 23 і 25 числа. Ось тільки перша видача була тоді, коли він був живий і добре себе почував.
Це стверджує дружина, яка кожного дня з ним спілкувалася. У зв’язку з чим робили видачу речей першого разу – незрозуміло.
Відповідно до документів, у лікарню військовий потрапив 15 червня, а помер 25 липня. Тобто лікували Петра Курмільова ледве не півтора місяці. Дружина померлого Оксана Токарська подала до поліції заяву з приводу того, що її чоловіку не надали кваліфікованої медичної допомоги, і це призвело до тяжких наслідків.
