У найбільшого з Гутинських ставів з’явився орендар. І найближчим часом розпочне на водоймі господарювати. Рибалок-аматорів, які майже десять років доглядали за ставом, зокрема укріплювали дамбу, аби не допустити обміління водойми, прибирали довколишню територію, закупили власним коштом та запустили сюди не одну тонну промислових видів риби, боролися з браконьєрами, винаймач тактовно попросив “на вихід”, натякнувши, що наразі обійдеться без їх допомоги і їхньої риби. Він має намір провести роботи з очистки ставу, серед іншого від шкідників, щоб у подальшому запустити мальок, скласти кормовий раціон, а для цього спершу хоче спустити воду. Тож прямо сказав любителям риболовлі, щоб вони виловлювали ту рибу, яка наявна, поки ще він, як законний користувач цим майном, не приступив до втілення задуманого. Таких намірів громада рибалок не може зрозуміти та прийняти. Адже літо якраз у розпалі, стоїть спека, куди їм буде зараз діти такий величезний улов? Та й нереально швидко це зробити. Більшість риби однаково залишиться і просто загине. Невже орендарю не шкода змарнувати стільки вкладеної іншими людьми праці? Під час нещодавнього спілкування між ним і рибалками відповідь так і не була озвучена…
Про це пише газета Полісся.
Орендуватиме земельну ділянку водного фонду площею понад 21 гектар (сюди входить і став) на території Клітицького старостинського округу Камінь-Каширської міської територіальної громади депутат Сошичненської сільської ради та бізнесмен Віктор Семенюк. ТзОВ “ЕКО-ТАРА”, власником якого є пан Семенюк, днями стало переможцем земельних торгів, організованих Камінь-Каширською міськрадою, надавши найбільшу цінову пропозицію – 250 тисяч 100 гривень. Уродженець Ковеля, а з 2003 року житель села Карпилівка (Сошичненська ТГ) Віктор Семенюк мінімально, всього лише на 100 гривень, випередив свого найближчого конкурента на аукціоні, камінь-каширського приватного підприємця Віталія Мисіка. Учасниками торгів були також Василь Федчик і Сергій Склезь. На фінальному раунді кожен із них зробив ставку за лот трохи більше 100 тисяч гривень. До слова, останній, тобто Сергій Склезь, — водночас близький родич колишнього голови Клітицької сільської ради Степана Склезя. Сам же Степан Склезь нині керує фермерським господарством “Бригада-ЗС”, вирощує зернові в партнерстві з Семенюком.
Свого часу, перебуваючи при владі, Степан Склезь вболівав за те, аби став зробити громадським, підтримував ідею передачі водного плеса, яким тоді користувався камінь-каширець Олександр Коваль, в державну власність, через допущені Ковалем порушення. Тепер же ексголова сільради, а нині агровиробник жодним чином не показав, що проти, аби водний об’єкт надбав нового орендаря. Закцентувавши увагу тільки на тому, що там доцільно залишити місце для купання. Мабуть, впевнений в хазяйновитості свого бізнес-партнера. Надіємося, виправдано. Віктор Семенюк найперше відомий тим, що веде підприємницьку діяльність, пов’язану з деревообробкою, виготовленням ліцензованих європіддонів, сільським господарством, зацікавлений розвитком екотуризму, неодноразо долучався до громадських і волонтерських ініціатив. Балотувався на голову Сошичненської ТГ. А от нині хоче розвивати ще й рибогосподарський напрямок. Добре, якщо все вийде добре. Бо там, де шукає вигоду орендар, вона присутня й для громади. Звісно, при розумному підході до справи. Згідно з договором, термін оренди на земельну ділянку, на якій хазяйнуватиме Семенюк, встановлено у 15 років. І впродовж них Камінь-Каширська міська тергромада, без сумніву, очікує отримувати надходження у вигляді орендної плати, натомість орендар також планує заробляти певні кошти. Отже тут чисті ринкові відносини.
Однак, як бути людям, які, наприклад, бажають купатися в ставі, рибалити, плавати на човнах чи здійснювати інші, дозволені законом, дії. Їх права орендар не може порушити, лише обмежити такий відпочинок певними зонами. Про що вказано і в договорі. Цитуємо: “Орендар зобов’язаний передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку”.
І навпаки заборона загального водокористування водним обєктом, що перебуває в оренді, та його нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
