Андрій Мерчук із Лукова Луцького району і його кохана Настя були знайомі тільки місяць, коли Андрія мобілізували у 2014-му, і кохана чекала його з АТО.
Трагічні події у родинах двічі ставали на заваді їхньому весіллю. А потім втрутилася війна і 11 місяців полону, страху, невідомості, пише Вісник+К.
«Зі щитом! Після 340 днів Андрій Мерчук, солдат-гранатометник, мій рідний брат повернувся з російського полону!» – радісно повідомив у соцмережі 26 квітня начальник патрульних Рівного Сергій Мерчук.
А Настя з Андрієм цього разу не стали вчетверте відкладати на «потім» своє весілля.
Пропозицію зустрічатися зробив у День незалежності
Вони познайомилися дев’ять років тому. Це був липень, на вулиці – спека. Андрій з братом-близнюком Григорієм їхали з Луцька до мами у Луків.
– Гріша квасу захотів випити, а я з ним не пішов. Коли він повернувся, сказав: «Дарма, не уявляєш, яка там красуня!». Мені стало цікаво. Я не хотів того квасу, але коли побачив її – пропав, – згадує першу зустріч Андрій. – Ледве випросив номер телефону, але записав неправильно, напевно, від хвилювання. Довелось повертатися і просити у її мами. Виявилось, що того дня Настя на кілька годин її замінила. Так що це доля, – сміється. – Потім ми стали спілкуватися у соцмережі. Сходили на фільм «Вартові Галактики». А вже 14 серпня мене мобілізували у 24 бригаду. 24 серпня запропонував Насті офіційно зустрічатися. Вона погодилася.
У ту мить юна дівчина ще не знала, скільки років чекатиме весілля. Андрій воював, Настя вчилася у педколеджі. Їхній роман тривав на відстані півтора року. Під час розмов чула, як гримлять вибухи. Серденько мліло від тривоги за Андрія. І коли його демобілізували, здавалося, що попереду чекає тільки щастя.
Осінь 2018 року виявилась для сім’ї Мерчуків урожайною на весілля. Спершу одружився Григорій, потім на рушничок щастя став старший – Сергій. На той час він вже кілька років був начальником патрульної поліції у Рівному.
– Я подумав: раз так, то і нам з Настею пора стосунки офіційно оформляти. Поїхав за кордон, заробив грошей, купив заручальний перстень і повіз Настю у Буковель. Пропозицію зробив на березі озера, і вона сказала «так»! Це було у березні, весілля планували на травень. На Пасху мали бути заручини, та раптово помирає мій тато, і весілля відклали до 2020-го, – розповідає Андрій. – Уже дату призначили у січні. Та напередодні знову біда – помирає Настін тато. А потім в аварії загинула дружина мого брата-близнюка. Таким от важким видався для нас початок того року.
– Ми навіть хотіли просто розписатися, – додає Настя. – Але тоді розпочалася епідемія коронавірусу. Сказали, що нас всередину РАГСу не впустять – розпишуть перед дверима, і маємо бути обов’язково в рукавичках та масках. Кафе закриті. Подумали: «Що від того зміниться, як ми розпишемося?» І знову відклали весілля.
Третю дату Настя й Андрій призначили на 17 липня 2022 року. На той час обоє вчилися в Академії внутрішніх справ у Рівному. Настя пішла на службу у патрульну поліцію Луцька. А 24 лютого 2022 року, коли почалася війна, Андрій відразу пішов у військкомат. Спочатку служив у теробороні Луцька, а вже у травні його відправили на передову.
У полоні говорив з рідними уві сні
– Ми думали про те, щоб розписатися перед тим, як Андрій поїде на фронт, навіть обручки купили. Не встигли. Дзвонить: «Я їду». У нас була година, щоб купити йому в дорогу якісь необхідні речі і провести, – пригадує Настя той важкий час. – Ще 22 травня ввечері розмовляли, а наступного дня приходить повідомлення: «Я люблю тебе, дуже сильно люблю. Всіх люблю, передай». Відразу захвилювалася, стала набирати номер – зв’язку немає. А за два дні мамі прийшов лист, що Андрій зник безвісти. Дуже сподівалися, що він у полоні. Скільки відео ми передивилися! Два місяці жили, як у жахливому сні! Поки на одному з відео не впізнали Андрія. Живий! Хоч і в полоні.
