Шістнадцятирічний волинянин Денис Голіброда працює Java-розробником у компанії GOD.dev в Литві. Юнак закінчує 11 клас дистанційно та вже має престижну роботу в міжнародній компанії. Він обрав роботу замість вищої освіти, тому що вважає, що в Україні вища освіта не є ефективною. Усвідомивши це, хлопець полишив дитячі сподівання стати юристом. Нині Денис прагне закріпитися в IT, набратися досвіду та повернутися до України, щоб піднімати локальну економіку.
Хлопець розповів dev.ua про свій шлях в IT і бачення галузі в найближчому майбутньому. Далі – його пряма мова.
Вундеркінд із Волині
Зараз я проживаю в Литві. У 16 із половиною років я розпочав свою кар‘єру як Java Developer і переїхав сюди на пропозицію працювати в компанії GOD.dev. Сам я із заходу України — з маленького села Орищі, де жив протягом усього життя. Паралельно навчаюсь в українській школі, у ліцеї села Луковичі. Закінчую одинадцятий клас дистанційно. На щастя, така змога є. У мене досить звичайна сім’я: мама — учителька біології та хімії, а в тата своє фермерське господарство. Та є два брати, старший і молодший.
Я вважаю, що в житті треба фокусуватись на тому, що має значення та сенс для тебе.
Якщо ти будеш розподіляти свої пріоритети так, то завжди будеш рухатись у правильному напрямку. У школі знають, що я працюю. Я виділяю таку кількість часу, якої мені буде достатньо, щоб встигати за шкільною програмою. Але, оскільки я працюю, то вільного часу у мене небагато, і я пріоритезую свій графік так, щоби встигати закривати основні шкільні питання.
Потяг до IT
У дитинстві в мене були думки стати економістом чи юристом, але більше я все-таки схилявся до того, щоб іти вчитися на юриста, оскільки репутація різного рівня державних процесів та їхні чесність і правильність залишають бажати кращого. Не всі люди, які обіймають державні посади, є компетентними й справді прагнуть допомагати своїй країні, тобто бути справжніми патріотами, тому що, як на мене, справжній патріот — це той, хто хоче, щоб люди в його країні жили якнайкраще й щось для цього робить.
Мені ж хотілось покращувати й змінювати структуру всередині нашої країни. Бо кожному свідомому громадянину завжди хочеться бути вдома та розвивати й покращувати свою Батьківщину.
Можливо, не всі, але люди, які думають про своє майбутнє, починають задумуватись про нього ще в школі. Щось на кшталт «Чим я буду займатися пізніше? Де зможу бути корисним та приносити якийсь результат?». Так ти починаєш міркувати, що тобі подобається, що буде приносити задоволення і, звичайно, нормальний дохід.
Коли я думав про свою майбутню професію — мені завжди приходили в голову думки про IT. Я вважав (і вважаю), що це дуже перспективна сфера, у якій ти не стоїш на місці та постійно розвиваєшся, що є ключовим у житті.
Перше, що мені сподобалось, це те, що ця сфера діяльності не побудована на якихось стереотипах, типу важливості диплома про освіту тощо. В IT більше цінують твої знання та твій досвід. Тобто більше фокусуються на справжньому значенні, як це насправді й повинно бути.
Друге, хоч і не основне, але звичайно, всі знають, що IT дозволяє добре заробляти та надає можливість крутого кар‘єрного росту. А оскільки кожен з нас хоче побудувати хороше майбутнє, для мене такий варіант здався досить непоганою перспективою.
І потім одного разу я почув про Mate academy і що там навчають IT з нуля з гарантією працевлаштування. А коли ти розумієш, що є гарантія працевлаштування та бачиш реальні випадки, коли люди влаштувалися після навчання — ти приблизно уявляєш результат, і тобі набагато легше планувати майбутнє. Відповідно, знаючи це та уявляючи приблизні подальші дії та кроки, я, вибрав шлях в IT.
Шлях в IT
Коли я обирав Mate academy, я насправді ні між ким не визначався, бо не чув, щоб інші школи пропонували такий формат — спочатку навчаєшся, а вже тільки після працевлаштування платиш. Я побачив «Мейт», поцікавився відгуками, порозпитував історії від знайомих і цього мені було достатньо, щоб переконатись, що це працює.
Взагалі, я доволі по-філософськи підійшов до вибору мови програмування, бо будь-яка мова програмування — це твій інструмент, завдяки якому ти щось створюєш.
І в першу чергу мені важливо було навчитись щось створювати, а яким «інструментом» це вже на другому плані, оскільки важливо не «ЩО», а «ЯК».
Коли я розглядав, який курс обрати для навчання — була можливість отримати стипендію. У «Мейті» є такі програми, коли на тому ж навчанні повного дня є декілька стипендіальних місць від якоїсь конкретної компанії, куди студент після навчання йде працювати. Пам’ятаю, що тоді стипендії були на Java та Frontend. Я почав із Java Script і чомусь мені не дуже сподобалось. Потім спробував Java і вже було цікавіше. На ній і зупинився.
Навчання було якісним, мало гарно структуру — мене все влаштовувало, все було досить продумано.
Якщо говорити саме про процес навчання, то звичайно це не просто. Ти занурений у навчання зранку до вечора, майже не переключаєшся на якісь розваги. Але, як я казав, що попри те, що весь цей шлях нелегкий, ти розумієш задля чого ти навчаєшся. З кожним уроком розумієш, що ця інформація є плюсом у твоє резюме, ти ростеш, як спеціаліст, і у тебе ростуть шанси досягти своєї цілі — почати кар‘єру.
Перший оффер
Найбільше за весь цей час мені сподобалось, коли мені запропонували оффер.
Я відправив понад 200 резюме загалом. Компанія, яка мені зрештою запропонувала оффер, була тою, куди я одним із найперших відправив резюме, — GOD.dev. У загальному знайшов роботу через два тижні.
Щодо віку, то коли у нас був перший зідзвон із компанією, я відразу сказав, що мені шістнадцять. Але перший зідзвон насправді був більше організаційним — мене запитували, чи готовий я переїхати в Литву, тому що для компанії це було обов’язковим критерієм. Після цього було друге, технічне, інтерв’ю. На ньому я теж сказав, що мені шістнадцять і, в принципі, тоді зрозумів, що для компанії це взагалі не проблема. Їм були цікаві лише мої знання та професійні навички. Після цього я отримав оффер. Ніколи не забуду цей момент… Момент пожинання плодів від плідної та важкої праці. Так я й переїхав до Литви. Перед тим, як погодитись, я почитав трішки про компанію, чим вона займається. GOD виявилась однією з найбільших німецьких IT-компаній, яка працює в автомобільній промисловості створюючи програмне забезпечення для найбільших світових автомобільних компаній. Головний офіс знаходиться в Німеччині. Також є офіси в Литві — у Вільнюсі та Каунасі, де зараз працюю я. Є ще офіси у Польщі та Індії. Зараз мені здається, що я потрапив у дуже хороші умови. І чим довше я працюю, тим сильніше переконуюсь у цьому.
До речі, в Литву я переїхав із моїм одногрупником із Mate academy. Йому тридцять вісім, але ми одногрупники.
Перших три місяці жили разом, тому що він знайома людина, а переїжджати в нову країну з людиною, яку знаєш, легше. Як тільки й він, і я облаштувались — вже роз’їхалися кожен окремо на свою квартиру. Тим паче, що в нього дружина та троє дітей, тому йому з родиною потрібен власний простір.
Планую повернутися до України
Це моя перша робота в ІТ і я переконаний, що маю взяти від цього досвіду максимум для свого розвитку. Є нюанс, що я можу працювати лише на території країн, де є представництво компанії. Це зроблено для безпеки даних. Оскільки офісу в Україні у нас немає, то, на жаль, і працювати з України не можу. Але в майбутньому, звісно, я планую повертатись в Україну. Проте для початку закріплюсь в ІТ як розробник, виросту як спеціаліст, щоб по поверненню бути більш конкурентним на фоні інших кандидатів.
А як щодо освіти?
Річ у тому, що в Україні вища освіта та й взагалі система освіти не є досить ефективною. Якщо ти й хочеш вивчити будь-яку сферу, то зараз в інтернеті є достатньо матеріалу, є велика кількість курсів і достатньо інформації по різних темах для того, щоб стати професіоналом в конкретній сфері. Звісно, є певні галузі, які потребують диплому, типу медика чи юриста.
Але загалом мені здається, що ефективніше буде взяти якийсь курс чи навіть самому дізнаватися інформацію, ніж йти вчитися по тій системі, яка зараз в Україні.
Говорячи в контексті юриспруденції, то навряд чи я піду вчитись на юриста в університет. Але вивчати якусь певну інформацію з цієї галузі я буду. Своє майбутнє я планую в Україні й маю велике бажання бути вдома та розвивати свою країну. А для цього потрібно знати закони й загалом розумітись в законодавстві.
Про майбутнє IT та ШІ
Зараз в IT ситуація така, що роботу знайти не просто, але люди повинні розуміти, що шанс завжди є. І цей шанс буде ставати більшим, якщо ти продовжиш розвиватись та покращувати свої знання, бо відбиратимуть найкращих. І якщо ти справді хочеш потрапити в ІТ, то все залежить від тебе. Це все про мотивацію — наскільки ІТ для тебе по-справжньому велика ціль. Оскільки багато невмотивованих людей відпадуть, здадуться, перейдуть кудись в інше. Залишаться лише ті, хто справді цього хоче.
Щодо ШІ, я сумніваюсь, що він зможе замінити розробників, тому що завжди залишаться такі задачі, які залежать тільки від людини. І особисто я не підтримую заміну людей штучним інтелектом. Багато розумних людей кажуть, що це не призведе ні до чого хорошого. Але я згоден, що ШІ позначиться на створенні нових професій, типу експертів, які вміють правильно використовувати ШІ.
Три поради тим, хто хоче увійти в IT
Мені здається, що основне — це чітко визначитись, а чи справді ти хочеш в ІТ. Якщо так, то займайся та продовжуй йти до своєї цілі. Тому варто виділятись, бути більш активним і з часом ти точно потрапиш у свою першу компанію!
