BARYK є одним з найперспективніших артистів у сучасному українському музичному просторі. Він активно розвиває свою кар’єру під час війни, підтримуючи українців запальною музикою. Артист має 63 з половиною тисячі підписників у ТіkTok та 3,25 тисячі на Youtube.
Як почався сценічний шлях музиканта, чиї треки миттєво стають хітами – читайте далі у розмові з журналістами Волинь infa.
Як розпочалася твоя музична кар’єра?
Моя музична кар’єра розпочалася з дитинства. Ще змалечку я освоював навички сопілки.Згодом я опановував гітару. Мій брат допомагав вчитися грати на гітарі, демонструючи базові акорди.
І воно якось «пішло». Також я брав участь у шкільних музичних конкурсах у рідній 25 – тій школі. Утім, я тоді не замислювався над музичною кар’єрою.
Ти очікував на стрімкий успіх?
Я почав очікувати на успіх, коли ми випустили перше відео у соцмережі Instagram.
Зрештою, коли у коментарях люди почали писати позитивні відгуки я зрозумів – що пісня до вподоби. Також великий поштовх мені надав Тik Tok і розрутив пісню «Твоє серце».
Як ти поєднуєш волонтерство і музику?
Зараз по – іншому – ніяк. Будь – яка справа, яка взяла свій початок під час війни – це заслуга військових. Суспільство повинне це розуміти і завзячувати бійцям.
Для мене волонтерство – це обов’язок. Вочевидь, якби не бійці та захисниці, я б не розпочав займатися музичною діяльністю. Тим паче, не було б для кого створювати музику.
До слова, я дуже просився поїхати на Схід завезти допомогу. Утім мої друзі, які є теж волонтерами фонду “Новий Боратин” зазначили, що в тилу завдяки співу я можу теж надавати допомогу. Ціль моїх виступів – назбирати на дрон для захисників та передати фонду «Новий Боратин».
Як відомо, ти з командою організовуєш низку благодійних фан-зустрічей із прихильниками у різних містах. Розкажи детальніше про це.
Усе що ми можемо реалізувати у музичній сфері – це збирати слухачів і донати.
Я не є багатою людиною, яка може забезпечити усю апаратуру, команду, тощо. Усе що я маю нині – це поціоновувачів, які мене слухають.
І ми це використовуємо в подібному форматі. Відомий співак з Волині нам зауважував, що ми молодці.
«Чудово, що ви не маючи власну апаратуру, робите благодійні зустрічі. Продовжуйте у цьому дусі!», – підкреслив артист YAKTAK .
Ми з командою вирішили реалізовувати благодійні фан – зустрічі з людьми, яким імпонує наша творчість.
Зрештою, ми їдемо у різні куточки України, заливаємо солярку у автівку, беремо інструмент і скриньки. Крім цього ми постійно вигадуємо розіграші з цікавими подарунками. Усе що відбувається – ми демонструємо у соцмережах. Таким чином ми прагнемо аби усі охочі долучалися до благодійної мети у багатьох містах. Тим паче, під час війни подібні патріотичні зустрічі відбуваються нечасто. Я також виконую пісні й про реалії війни.
Хто тебе надихає на створення романтичних треків?
Зізнаюсь, альбом «Почуй себе» налічує чотири пісні. І усі ці музичні композиції присвячені різним дівчатам. Це дуже цікава історія. Ціль альбому – відчути кожній дівчині саме себе, адже пісні відрізняються з – поміж інших.
Кожна пісня – це емоція. Адже без відчуттів ти не зможеш написати пісню.
До речі, якось я був вимушений написати трек. Проте, ми його не випустили до загалу. Оскільки він був не такий чудовий, як ті пісні, які я писав з душею.
Музика – це ніби робота, яка виводить тебе з усіляких станів. Для мене музика – це явище, яке виводить людину з усіх проблеми. Коли тобі добре – ти співаєш, коли тобі нестерпно – теж щось наспівуєш.
Як і в кожного, у мене відбувалися і «чорні» смуги в житті.
Хто імпонує тобі з сучасних артистів?
Нині у нас з’являються різноманітні музичні стилі. Я тішуся, що ми витісняємо тих артистів, які мешкають у недофедерації. Вочевидь, кожен український артист, який пише музику – він особливий.
Зазначу, що Волинь пишається талановитими артистами, такими як: YAKTAK, DOVI, Toy Mayk.
В кожного з них – крута музика. Ще війни я розпочинав писати українською, адже ще тоді усвідомлював в цьому сенс. Зазначу, мій аранжувальник радив писати російською. Адже раніше російська музика мала попит у країнах СНД. Нині я спільно з Артемом Бущуком створюємо треки лише українською.
Проте я вбачав розквіт української музики. Перша моя пісня мала назву «В снах лечу». І вже тоді ця пісня надала мені нове смислове навантаження. Відтоді я зрозумів, що необхідно підіймати українську індустрію.
Згодом з’явилися такі музичні твори, як «Мотивація», «Не хочу розлуки, «Твоє серце».
Нещодавно ти відвідав Острозьку академію. Які враження від спудеїв Острозької академії?
Університет на вищому рівні. Враження, ніби ми побували у Європі. Не дивно, що Острозьку академію називають українським Оксфордом. Помітно, що студенти пишаються цим навчальним закладом.
Я тішуся, що в Україні освітній рівень дуже високий.
Ти студент Лесиного вишу. Як поєднуєш студенство і музичну творчість?
У 2021 році у моєму житті відбулися фатальні зміни. У мене відійшли у вічність дідусь і тато. В той момент музику я “поставив на паузу”. Відтак, у мене не було жодного натхнення. Утім, я чітко розумів що моїй родині необхідна моральна та матеріальна підтримка. А отже вступ до університету вбачав місце державного замовлення. Таким чином, я став студентом географічного факультету Волинського національного університету. Зауважу, що усі в університеті підтримують мою музичну кар’єру. Я дуже вдячний за цю колосальну опору.
Що ти відчуваєш під час реалій війни? Що змінилося в тобі?
Друзі мене часто запитують, чи я ще не прагну молодості, і вважають, що я дуже рано почав дорослішати. Вочевидь, першим поштовхом стали трагічні сімейні обставини. Згодом я зрозумів, що хочу працювати не на когось, а на себе. В родині зараз починають адаптовуватися до мого руху життя.
Звісно, війна внесла корективи. На жаль, молодь втратила чимало.
Зокрема, ми росли в прекрасному дитинстві, відучували дух кожного свята. Зараз усе по – іншому. Утім, треба жити.
Як кажуть: “За нами – майбутнє. І відбудовувати Україну необіхдно нам з самого зачину”.
Що не вистачає українській музиці?
Українська музика нині набула розквіту. Різноматні музичні стилі вирують у просторі. На мій погляд українській пісні не вистачає слухачів. Існують і ті, які досі слухають білоруських та російських виконаців. Йдеться про українські чарти, де знову лідирують російські треки. На жаль, люди не розуміють, що російські виконаці отримують кошти. Таким чином забезпечують терористичні акти на території України. Відтак, величезні суми з платформ надходять до тих артистів. Закликаю усіх слухати лише українське!
Щодо зарубіжної музики – я полюбляю слухати іспанську, англійську, музика немає меж.
Чи хотів би спробувати свої сили у талант – шоу?
Зізнаюсь, я міркував над цим. Якби мені запропонували участь у подібних конкурсах – я б погодився.
Чи хворів ти на “зіркову хворобу”?
Чимало хто питав у мене подібне. Можливо це було, але я це не помічав. Насправді ж зірки тільки на небі, а ми усі – прості люди. В кожного є своя робота та професія. Я не вважаю, що можуть бути “зірками”.
Як ти сприймаєш критику?
До критики треба прислухатись, але не слухати її. Я написав пісню, яка має назву “Як не усі”. У пісні подається текст: “Таки треба трохи тої філософії в житті та жити, як не усі.”
Життя ти маєш прожити для себе. Це надто важливо. Утім, критика – це важлива річ.
Розкажи будь ласка про свій перший концертний тур?
Я націлений взяти усю Україну. Адже пісня ” Твоє серце” лунала у кожному куточку країни. Нині ми відвідали майже усю Західну Україну: Нововолинськ, Червоноград, Стрий, Трускавець, Кам’янець – Подільський, Мучево, Чернівці, Ужгород, Калуш, Коломия, Сарни, Вараш, тощо.
Також мої пісні лунали зі сцени Луцького благодійного фестивалю вуличної їжі Lutsk Food Fest та сольних концертів співака Ярослав Карпука, відомий під псевдонімом YAKTAK .
Що побажаєш волинянам?
Волиняни – це дивовижні люди. Це люди, які мене підтримали та надали поштовх. Я дуже завдячую їм. Хочу ми усі ми жили спокійно. І щоб кожен воїн з передової повернувся додому!
АНАСТАСІЯ НІКОЛАЄВА
