Майже все своє життя переселенка з Донбасу, яка переїхала на Волинь, була впевненою – без росії ніяк. Нині жінці болить не лише доля України, а й доля її дитини. Сина, якого в будь-який момент можуть відправити вбивати український народ.
Історія жінки, яка до 14-го року була сепаратисткою, – у сюжеті 12 каналу.
Про життя до 2014 року жінка розповідає лише ридаючи. Вона з міста Миколаївка Краматорського району на Донеччині. Це за 20 км від Слов’янська.
Каже: до 2014 року усі мешканці Донбасу були переконані, що Україні вони не потрібні. Та події 14-го року дали зрозуміти істину – багатьом, от тільки, на жаль, не всім.
Над її містом не висів прапор “ДНР”. Бойовиків так званих “Л/ДНР” у Миколаївці не було. Бо не пустив міський голова.
У Миколаївці жінка жила в трикімнатній квартирі. До пенсії – працювала у торгівлі, а згодом влаштувалася техпрацівицею у місцеву школу. У неї двоє дітей.
Донька переїхала у Харків, а коли почалася повномасштабна війна, знайшла прихисток за кордоном. А син жінки – виїхав до росії. Там одружився. Матір свою він запевняє, навіть якщо в росії дадуть зброю і заставлять його воювати проти українців, застрелить краще себе.
“Не дай Боже його призвуть у ту російську армію. Я йому кажу, хай краще сідає у тюрму”, – говорить вона.
Нині жінка живе на Волині в будинку, який облаштували для внутрішньо-переміщених осіб.
