Сім’я Киричуків із Вересневого щотижня відвідує військових, які лікуються в медзакладах області.
Мама Анна разом із 7-річним Богданом і 10-річною Настею щотижня носять хлопцям гостинці. А укладати пакунки вдома допомагає 15-річна сестричка, передає Рівне Вечірнє.
«Усе розпочалося з того, що я запропонувала свою допомогу та завезла передачі для військових в міську лікарню Рівного. Там працює моя знайома медсестра, – розповідає Анна Киричук. – А наступного разу зі мною попросилися діти».
Спочатку жінка хвилювалася – як малеча сприйматиме поранених хлопців. Адже багато з них із важкими травмами: інколи більша частина тіла перев’язана бинтами, а є й військові з ампутованими кінцівками. Досвіду спілкування з пораненими діти не мали.
«Мої хвилювання одразу розвіялися, – ділиться Анна. – Я й не очікувала, що діти будуть так захоплюватися військовими. Вони для них усі Герої – з травмами, з переломами, з ампутованими кінцівками. Передусім, діти бачать у них хоробрих незламних людей».
Спочатку відвідували поранених в одній лікарні, а коли дізнавалися, що хлопців переводили, то ходили і в інші заклади Рівного. На сьогодні у їхньому графіку вже три лікарні міста. Діти розмовляють із військовими, грають у шахи та лего, дарують на згадку сувеніри. У маленьких волонтерів навіть з’явилися свої улюбленці, а з декотрими стали друзями.
Загалом, каже Анна, військовим важлива увага. Їй часто розповідають про те, як на передовій під час відпочинку наші бійці розглядають дитячі малюнки, читають один одному побажання, що для них передають діти через волонтерів на фронт. Написане «дякую» та «повертайтеся живими» додає сили.
«Військові щиро радіють такій увазі, спілкуванню. А діти, вони ж такі безпосередні. Один військовий був дуже замкнутий і не хотів з нами розмовляти. Каже – чого приходите? То ми й не наполягали, просто лишили гостинці, малюнки, та й пішли. Але вже наступного разу хлопець нас чекав», – розповідає мама діток.
Коли дізнаються, що у котрогось їз військових день народження, то влаштовують маленькі сюрпризи – надувають кульки, несуть тортик і дарують щось на пам’ять.
Більшість речей та гостинців родині Киричуків допомагають збирати знайомі, волонтери та батьки однокласників дітей.
