Тетяна Повх із села Велимче, що на Волині, вирішила віддати нирку своєму чоловікові, який уже 8 років був на гемодіалізі. Вчинок жінки розчулив навіть лікарів.
Про це пише ІА ВолиньPost.
Тетяна і Сергій у шлюбі вже 16 років. Мають четверо діток: старшому — 16 років, далі 14-річна донечка, 12-річний син і 8-річна доня. І єдине, що заважало повному щастю родини, — хвороба глави сімейства. Важкий діагноз — хронічний гломерулонефрит, дві нирки абсолютно не робочі. 42-річний чоловік уже 8 років тричі на тиждень їздив в Ратне на гемодіаліз — а це до 30 кілометрів. І з кожним роком йому ставало все гірше і гірше. Навіть ходити уже було важко.
Любляча дружина дивилася на свого коханого — і серце стискалося від болю. Боліло йому — боліло і їй. Адже усі роки вони прожили у коханні та взаємоповазі. Одного дня у її голові назрів план із порятунку коханого.
— Я поговорила з ним, сказала, якщо моя нирка йому підійде, то підемо на пересадку. Та він не хотів, бо переживав за моє здоров’я, — розповідає Тетяна.
Зрештою, Сергій погодився. Бо ж розумів: є дуже мала ймовірність того, що орган дружини йому підійде. Потрібно було пройти аналіз на сумісність. І що ви думаєте? Нирка Тетяни більш як на 90 відсотків підійшла її чоловіку! Це для Тетяни було знаком, що її рішення правильне.
Операцію робили в обласній лікарні у Луцьку, у відділенні трансплантології. Жінка розповідає, перед пересадкою обоє були спокійні, налаштувалися, що все мине добре. І справді, трансплантація пройшла досить легко і успішно. Обох перевели в реанімацію. Першою від наркозу відійшла Тетяна, побачила поруч свого чоловіка і з полегшенням зітхнула, думала, що усе найважче уже позаду. Але помилилася. За 4 години після пересадки уночі медперсонал помітив, що сеча у новій нирці Сергія не виділяється, на УЗД показало, що до пересадженого органу немає кровотоку…
Коли Тетяна побачила як метушиться медперсонал, одразу зрозуміла: з чоловіком не все гаразд. А коли його забирали з реанімації і знову везли в операційну, мовчки проводжала коханого поглядом і молилася.
Вона не знає, скільки тривала операція, час для неї наче зупинився. Ці години були на стільки важкими, що жінка заледве їх пережила. А коли чоловіка знову повернули в реанімацію — не могла стримати сліз.
Надовго запам’ятають цей випадок і самі лікарі, які проводили пересадку. Завідувач відділення трансплантації Михайло Загрійчук навіть поділився цією історією на своїй сторінці в мережі:
— Пересадка пройшла на скільки гладко, що хтось в операційній порівняв її з апендицитом! Але наша робота, на жаль, не завжди про ідеальні історії! Інколи бувають ускладнення, які від тебе не залежать, але перетворюють все на суцільний жах! Через чотири години після операції у Сергія різко пропала сеча, я ніколи не забуду нічний дзвінок від колеги Тетяни Мегалеги, яка тоді чергувала: «У нас біда, в нирці нема кровотоку, я викликаю всіх, коли ви будете? Мало хто з нас пам’ятає, як дістався в лікарню, хтось вперше в житті — по зустрічній смузі на аварійках, дехто — на таксі з проханням летіти! Думки були одні: чи встигнемо?
Лікар додав: коли нирку повторно дістали, орган був фактично без ознак життя, в артерії була бляшка, яка відірвалась і повністю її перекрила!
— Ми за лічені хвилини відмили нирку, перешили артерію, але в очах кожного читались розпач та сльози! Я тримав нирку в руках, а всі дивились на неї, і мені здалося, що всі молились! Тишу в операційній порушила медпрацівниця, вона буквально закричала: «Дивіться, дивіться — сеча з’явилась. Слава Богу, я знала!», – продовжує Михайло Загрійчук.
Виписували Сергія у березні цього року — з ідеальною функцією нирки і з хорошими аналізами! І все це за три тижні після трансплантації! Тетяна дуже вдячна рятівникам свого коханого.
— Це справді неймовірні лікарі і медперсонал. Дуже хочу подякувати Тетяні Мегалезі, Михайлу Загрійчуку і всьому відділенню, вони з нами перебували 24 на 7. Це найкращі медики у нашому житті, — каже Тетяна Повх.
До речі, сама жінка не відчуває відсутності однієї нирки. Каже, почувається чудово. А от життя її Сергія змінилося на краще. Йому уже не потрібно їздити на виснажливий гемодіаліз, значно покращилося його самопочуття. І з кожним днем чоловікові стає все краще.
Невимовно радіють, що батьки знову вдома, і діти. Вони випроваджували їх у Луцьк на операцію з обіймами і слізьми, бо дуже переживали. Правда, коли мама з татом повернулися, всі знову і обіймалися, і плакали. Але це вже були сльози щастя.
Автор – Ірина Бура
