Волинь стала пілотним регіоном, де розбудовуватимуть систему кращого догляду для дітей і забезпечуватимуть кожній дитині можливість жити в родині, – розповів Суспільному голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Мурат Шахін.
Це стало можливим завдяки програмі “Родина для кожної дитини” та підписаній декларації про співпрацю Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ і Волинської військової адміністрації.
“Дуже важливо, щоб була сімейна форма виховання для дитини. Є бажання колосальне, є фінансування, є технічна експертиза. Я б не хотів зациклюватися на конкретних цифрах”, – каже Мурат Шахін.
З його слів, за результатами оголошеної співпраці всі діти-сироти в Україні повинні мати прийомні чи патронатні родини.
Суспільне побувало у будинку сімейного типу в селі Гряди Володимирського району, де мама-вихователька Юлія Коленда виховує зараз дев’ятеро прийомних дітей від 11 років до 21-го.
Волинянка має одного біологічного сина, якому 35 і він живе за кордоном. Історія її прийомної родини розпочалася 11 років тому з двох прийомних сестер-близнючок Люби і Наді, яких побачила, коли працювала у Нововолинському сиротинці.
“Дівчатка бігали і казали: “Тьотя Юля, заберіть нас до себе”. Вони відібрали в мене сон і спокій. Коли перших діток брала в сім’ю, то так як людина віруюча, я Богу пообіцяла, дала обіцянку, що, господи, відкриваю це служіння. Це діти, які потребують захисту сім’ї”, – говорить жінка.
Родина проживає в будинку понад 300 квадратів, де майже у всіх є окремі кімнати. У кожного в сім’ї свої захоплення та обов’язки.
Діти у цій родині в’яжуть, малюють, співають, грають і допомагають один одному.
За городом, що біля будинку закріплена 18-річна Вікторія, яка полюбляє цю справу. “Ще не все посадила, посіяла, поки що так виглядає: салат, редиска, кріп”, – каже вихованка.
Наймолодша у родині – Катерина. У будинок сімейного типу вона потрапила шість років тому разом із двома старшими сестрами та братом Олександром, якому зараз 18 років.
“Привикла ну за день, за два. Я одразу маму мамою називала, зі всіма здружилася. Ми тут всі дружимо, всі один одного любимо”, – каже дівчина.
Як мама-вихователька Юлія Коленда отримує зарплатню, а допомоги від держави на дітей вистачає на усе необхідне. Говорить: має можливість та бажання узяти під опіку ще дітей.
Другий задекларований напрямок програми, зі слів голови представництва ЮНІСЕФ в Україні – це розширення мережі центрів, які допомагають батькам дітей з інвалідністю.
У Центрі розвитку дитини в Луцьку навчається 6-річний Устим, якого приводить на заняття Тамара Зубенко. Зі слів жінки, в її хлопчика аутизм. “За таких дітей в суспільстві треба боротися, щоб суспільство їх прийняло”, – сказала жінка.
Перші труднощі у цій боротьбі, каже лучанка Тамара Зубенко, виникли тоді, коли Устима, який потребував особливого ставлення дітей та дорослих, довелося забрати із садка, бо він був не зручною дитиною. Підтримку фахівців, у тому числі психологічну, мама та син знайшли у цьому центрі. Зараз Устим готується до школи.
“Дитина приходить до тебе і в якийсь момент усвідомлено каже: мама, дай мені. Ви розумієте, це в родині свято”, – каже лучанка.
Розширити мережу таких центрів і зробити їх доступними для усіх дітей – саме це декларують підписанти меморандуму ЮНІСЕФ та Волинська ОВА, – зазначила начальниця соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Ліна Галан.
З її слів, зараз на Волині понад 1 380 сімей, які потребують фахової підтримки. Кількість центрів та відповідних фахівців їх не покривають. Підбити підсумки співпраці та розповісти про практичну реалізацію оголошеного проекту голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Мурат Шахін пообіцяв уже на початку червня.
