Наприкінці минулої осені комунальне підприємство «Любешівська багатопрофільна лікарня» нарешті отримало нового керівника – директором головного медичного закладу громади став 37-річний Сергій Герець, який до цього призначення працював у ньому хірургом.
Цікаво, що і його попередник мав таку ж спеціальність, тож простежується такий собі професійний ланцюжок, але ми тут говоритимемо про інше.
Молодість, амбітність і професіоналізм
Слід сказати, що епопея з вибором очільника медичного закладу тривала не один місяць і навіть не рік. Відколи керівництво громади засумнівалось у можливостях попереднього директора й відправило його, так би мовити, у відставку, а лікарнею керував «в.о.», конкурсна комісія марно чекала заяв охочих посісти звільнене крісло.
Можливо, тиснув авторитет колишнього директора, який не полишав наміру повернути втрачене, можливо, інші причини (врешті-решт відповідальність звалювалася на плечі ваговита та й вимоги «батьки громади», очевидно, ставили серйозні). І все ж, як бачимо, така людина знайшлася.
Чим же молодий хірург переконав заступника голови Володимира Сергійчука, який підписав розпорядження на його призначення? Передусім, своїм бажанням працювати, каже той, а ще молодістю, амбіційністю, професіоналізмом.
«За цей невеликий час його директорства в роботі закладу вже є позитивні результати, тож вважаю, що ми не помилилися з вибором керівника», – зазначає Володимир Сергійчук.
Ну так, у світовій практиці та й в українській зрештою давно склалася традиція давати першу оцінку діяльності керівника після 100 днів його роботи. За свою «сотку, як бачимо, молодий директор отримав від начальства схвальний відгук. Але перш ніж говорити про це далі, варто дізнатися, що собою являє нині головний медичний заклад Любешівської територіальної громади.
Читайте також: Медицина у віддаленому селі. Як реформа вплинула на Ветлівську амбулаторію
У колишньому «роддомі» розвиватимуть реабілітаційну допомогу
Отже, селищна багатопрофільна лікарня реорганізувалася з колишньої районної, потому, як Любешів утратив статус райцентру, перейшовши в підпорядкування Любешівської територіальної громади. Нині вона обслуговує близько 30 тисяч людей, оскільки громада утворилася майже в межах колишнього Любешівського району, за винятком шести сіл, які приєдналися до сусідньої Камінь-Каширської.
У структурі медзакладу – поліклініка, приймальне відділення та чотири відділення стаціонару: хірургічне, інфекційне, терапевтичне та анестезіології й інтенсивної терапії («реанімація»). Донедавна функціонувало ще одне відділення – пологове, проте 1 грудня 2022 року його довелося закрити.
«Роддом», як називали його в народі, уже не перший рік для любешівської медицини був проблемним. Відділення, пояснює Сергій Герець, працювало без підписання «пологового пакета», оскільки не виконувались умови угоди з Національною службою здоров’я (для надання цього пакету, потрібно було щороку приймати не менше 150 пологів, а в Любешеві торік прийняли лише 128).
Ця обставина призводила до великого навантаження на фінансову сторону закладу, у лікарні не могли навіть нормально виплачувати зарплату медпрацівникам. Тому довелось іти таким непопулярним шляхом, як закриття. Частину персоналу з пологового працевлаштували, але дев’ять медсестер досі залишаються без роботи. Лікарів залишили усіх, хоч і не на повну ставку.
Головний корпус Любешівської багатопрофільної лікарні
Звичайно, факт прикрий, надто для такого поліського краю, як Любешівщина, котрий ще не так давно славився високою народжуваністю, а за кількістю матерів-героїнь, як-то кажуть, на душу населення посідав чи не перше місце в Україні.
Що ж, нічого вічного не буває і колись багатодітний край став звичайним і, як бачимо, навіть втратив свій «роддом», а любешівки й любешівчанки їдуть народжувати до Каменя-Каширського чи в обласний перинатальний центр.
Перший поверх приміщення, яке звільнилося, любешівські медики планують використати для розвитку реабілітаційної допомоги – зробити щось на кшталт відділення. Але це в найближчій перспективі, позаяк потрібні відповідне обладнання, спеціальний медперсонал (лікарі-реабілітологи, фізіотерапевти тощо). Так що років два-три, як мінімум, доки ці плани втілять у життя.
На екстрений випадок обладнали ще одну операційну
Стати до керма головного закладу громади молодому директору випало в непростий час: дев’ятий місяць в нашій країні тривала повномасштабна війна, і хоча лікарня ще за попереднього керівника перейшла працювати на рейки воєнного стану, турбот не поменшало. Насамперед бракувало і тоді, і досі бракує лікарів, зокрема хірургів – чи не найважливіших у такий час спеціалістів.
Одного з них, Олександра Петришина, мобілізували до війська; захищає рідну землю в лавах української армії й лікар-анестезіолог Володимир Ситник, котрий пішов на фронт добровільно, так само і медична сестра з хірургічного відділення Ірина Шерейко.
«З початком російської агресії трохи переглянули формат своєї роботи, проводили навчання серед персоналу щодо надання невідкладної медичної допомоги як у звичайних, так і в бойових умовах, поновили свої знання, згадали дещо. Укомплектували матеріально-технічну базу, тобто, забезпечилися необхідними ліками, щоб вистачило на місяць-два, водою, харчами, паливом – на випадок відсутності електрики. У підвальних приміщеннях стаціонару та поліклініки обладнали два укриття на випадок ворожого обстрілу чи бомбардування. Там є ліжка, лавочки. Робили їх власними силами, проте доведеться просити в селищної ради додаткові кошти – хоча б для косметичного ремонту та дообладнання згідно з вимогами», – розповідає Сергій Герець.
Як позбутися запального болю?
Відповідь за посиланням.
Вивільнену площу в колишніх гінекологічному та пологовому відділеннях тримають у лікарні на випадок надходження поранених військовослужбовців. Крім того, у пологовому обладнали на екстрений випадок іще одну операційну: встановили все потрібне обладнання – від операційного стола до апарата штучної вентиляції легень.
З фронту поранених у Любешів не привозять, але прибувають час од часу воїни на реабілітацію з військових шпиталів. До речі, тут створена та працює військово-лікарська комісія, що оцінює стан важкості поранень бійців.
Щодо харчування стаціонарних хворих, то воно, зі слів директора, навіть покращилося нині. Адже в рамках проєкту USAID в Україні «Говерла» заклад отримав дві нові електроплити на кухню, і завдяки цим плитам лікарняні кухарі урізноманітнили меню, тож на тарілках пацієнтів з’являються навіть оладки та пиріжки.
Столи та стільці від проєкту USAID «Говерла»
Ішов на посаду з умовою, що буде сприяння від місцевої влади
Сергій Герець за фахом хірург, він місцевий, уродженець селища, випускник Національного медичного університету імені Богомольця, у любешівській лікарні працює вже понад 10 років. Тож не дивно, що чи не найперші його директорські кроки з поліпшення матеріальної бази лікарні, можна сказати, пов’язані саме з хірургічним відділенням, зокрема – операційним блоком.
Уже придбали обладнання для лапароскопічної стійки, безтіньову операційну лампу, апарат УЗД, закуповують мобільний операційний стіл. Крім того, розпочали капітальний ремонт частини операційного блоку, про який довго мріяли. Усе це завдяки фінансовій допомозі селищної ради.
Зрештою, зазначає директор, він і йшов на посаду з умовою, що буде сприяння від влади. Лише таким чином можна говорити про якийсь розвиток чи навіть нормальне функціонування закладу.
Віднедавна в лікарні проводять лапароскопічні операції
Звичайно, поліпшенням лише операційного блоку не обмежилися, у планах оновлення матеріально-технічної бази та клініко-лабораторного відділення, зокрема, придбання нового лабораторного обладнання – біохімічного аналізатора, аналізаторів сечі, глюкози, нової медичної центрифуги.
Проводять також у лікарні технічне переоснащення електромереж зі встановленням нового дизельного, на 24 кіловат, генератора, який при попередньому керівництві простояв не розпакований близько трьох років у гаражі. Цей генератор має забезпечувати електрикою в разі потреби котельню та приймальне відділення.
Усе це: придбання обладнання, ремонти – робиться за кошти селищної ради, де запроваджена та діє програма фінансової підтримки лікарні. 6 мільйонів гривень на цей рік уже з місцевого бюджету виділили. Допомагають любешівським медикам благодійні організації та фонди, як-от фонд «Серце в долонях» Червоного Хреста, від якого надійшли ліжка, тумбочки, матраци, нова постіль.
Лікарня придбала ще один апарат УЗД
В одному зі своїх інтерв’ю селищний голова Олег Кух (було це, правда, ще до призначення Сергія Герця директором) сказав буквально таке: «У лікарні, крім медичної послуги, пацієнтам дають перелік медикаментів, які необхідно піти й купити. Це ж злочинно – брати подвійну оплату: коли національна служба заплатила за все, людину відправляють в аптеку ще раз оплачувати».
«На 2023 рік ми уклали з Національною службою здоров’я угоди з 11 пакетів – це на суму понад 43 мільйони гривень, отож закуповуємо всі потрібні ліки, які згідно з переліком Нацслужби маємо надавати пацієнтам безплатно. Якщо ж хворі бажають приймати інші препарати, то, звичайно, мають їх придбати за власні кошти», – коментує ситуацію Сергій Герець.
Більшість ліків, медичних засобів, шприци, системи, за його словами, нині лягають на плечі лікарні. У кожному відділенні є перелік медикаментів, які наявні в закладі, тож пацієнти мають змогу з ним ознайомитися.
Як бачимо, фінансові проблеми лікарні потроху відходять на задній план, але залишається актуальним кадрове забезпечення. Чому в Любешів не хочуть їхати молоді спеціалісти? Тут, здається, відповідь проста: молодь хоче жити й працювати у великих містах, її манять великі заробітки закордоном…
А якщо в таких глибоких провінційних містечках створювати для них привабливіші умови? Ну та це, мабуть, робота не одного директора медзакладу.
