За рік повномасштабної війни уродженець села Борочиче Мар’янівської територіальної громади Луцького району Леонід Марцинюк і його друзі уже відправили в Україну літаками й кораблями 7500 коробок з продуктами, одягом, медикаментами, а також надіслали у волонтерські організації багатьох міст 175 000 доларів.
Про це пише Волинь-нова.
«Леонід Михайлович – це чоловік, у якого немає слова без діла, а діла без вдячної Богові молитви», «Його віра в Батьківщину й українців має силу гуртувати людей навколо України навіть далеко від війни», – розповіли знаний на Волині музикант із Лобачівки колишнього Горохівського району Василь Гриб, який зараз із дружиною Наталією живе в американському штаті Айдахо, і односельчанин пана Леоніда, голова Горохівської районної організації пенсіонерів МВС України «Ветеран» Ігор Богонос.
«Жити, як жив досі, вже не зміг…»
На запитання про смуток за отчим домом, який він покинув 25 років тому, вирушивши за океан, за українською мовою та звичаями герой цієї публікації відповідає щиро: ніколи не мав часу на журу. Треба було працювати, з дружиною Антоніною виховувати трьох діточок (четвертий син народився вже в Айдахо). Роботою не перебирав: був механіком, заробляв у брокерських компаніях, пробував себе як перекладач, «виріс» до начальника департаменту по будівництву й тепер очолює будівельну компанію. Словом, за тридев’ять земель пан Леонід швидко нажив добру славу українця-господаря, диякона церкви Full Gospel Slavic Church (Слов’янська церква повного Євангелія) й патріота, в серці якого довіку не загоїться рана від звістки про війну.
Вона застала його на гостинах у доньки в Каліфорнії. Пригадує, що в ту страшну мить усі плани перекреслила одна думка: «Жити, як жив досі, вже не можна, бо треба щось робити для захисту України». З нею й поспішив повернутися в Айдахо. Дорогою вслухався в кожне слово радіорепортерів, уявляв жахи, які ворог робить з рідними землею та людьми, й водночас споглядав вражаюче до сліз: своє обурення Росії-агресорці Америка висловила тисячами синьо-жовтих прапорів.
Люди стояли з ними вздовж трас, на мостах, перехрестях і на дахах будинків. Бігборди рясніли запевненням: «We stand with Ukraine!» – «Ми стоїмо з Україною!», а в небо до Отця линула мільйонноголоса молитва про допомогу миролюбному українському народові.
Тим часом до Марцинюків, які живуть у місті Бойс, стали телефонувати знайомі й незнайомі люди, які хотіли протистояти агресору духовно й матеріально. Дуже швидко вони об’єдналися в благодійну організацію Idaho humanitarian aid for Ukraine («Айдахо. Гуманітарна допомога для України»).
«Нових сил додали слова: «Якби я, сину, був молодший, то воював би вже…»
Новоутворена спільнота запрацювала з неймовірною потужністю: пастор церкви Володимир…., медіадиректорка Наталія … і Леонід Марцинюк одразу звернулися до місцевих журналістів. Їхні слова болю транслювали тамтешні телеканали, ширили соціальні мережі. Допомагати Україні повсякчас закликає сайт організації.
«Людський потік не припинявся протягом п’яти днів. Я бачив, наскільки жителі міста перейнялися подіями в Україні, й тоді мені трохи відлягло від серця. В ті перші п’ять діб Бойс зібрав для українців чотири контейнери речей, без яких не обійтися на війні. Принесене й привезене днями й ночами безкорисливо сортували 50–60 людей, – пригадує Леонід Михайлович. – Було, хотів допомогти американцеві дуже поважного віку нести його чималу гуманітарну ношу, та він не дозволив зробити це словами: «Якби я, сину, був молодший, то воював би вже в Україні». І це самому додало нової енергії, нових сил для боротьби».
…Відтоді з Бойса та сусідніх міст штату Леонід Марцинюк і його друзі відправили в Україну літаками й кораблями 7500 коробок з продуктами, одягом, медикаментами тощо, а також надіслали у волонтерські організації багатьох міст 175 000 доларів. За ці кошти були куплені речі, замовлені захисниками з передової, медикаменти для госпіталів. За ці кошти печуть хліб, купляють продукти, дрова, роблять буржуйки для мирного населення в прифронтових поселеннях, їх витрачають на потреби біженців у західних областях України.
Благодійна організація в Айдахо об’єднує непохитною вірою в Перемогу України десятки тисяч американців і українців з тамтешньої діаспори. У ній розумом, пожертвами й молитвами наближають Перемогу України науковці, мільйонери, мультимільярдери й прості люди. Роблять цю угодну Богові й світові справу без політичних і релігійних гасел.
«І ми – лише невелика когорта Америки, яка вірить в Україну!» – знає Леонід Марцинюк.
«Корупцію в Україні здолають ті, хто подарує їй Перемогу»
Минулоріч у грудні Леонід Марцинюк із командою американських волонтерів працював на міжнародному форумі волонтерів у польському Жешуві, а звідти приїхав в Україну. Дуже хотів зустрітися з усіма родичами й друзями. Не вийшло. Приїзду волинянина і його однодумців чекали волонтери Волині, Рівненщини, Дніпропетровщини, Тернопільщини та багатьох інших регіонів, з якими працює Idaho humanitarian aid for Ukraine, переселенці, яких у спеціальному містечку прихистила Львівщина… Зізнається: було дуже боляче бачити мальовничу Батьківщину-неньку в протитанкових їжаках, скутою повітряними тривогами, вкритою розрухами від вибухів.
«В Америці мої друзі-архітектори вже готують проєкти для відбудови зруйнованих міст і сіл!» – переповідає наш земляк укотре впевненість заокеанської спільноти в мирному майбутньому України. І додає:
«А щоб після Перемоги вона стала країною достатку, здолати треба ще одного ворога – корупцію. Але це зроблять, повернувшись із фронтів, ті, хто зараз відвойовує незалежність нашої держави ціною власного життя. І тоді все буде Україна!».
