Пенсіонерка Валентина Сабініна з донькою Ларисою приїхали на Волинь минулоріч, оселилися в будинку для переселенців. Усе б нічого, якби не фінансове питання.
Через цілий букет хвороб матері пані Лариса не може працювати, тож єдині доходи жінок – пенсія старенької та виплати від держави, – йдеться у сюжеті 12 каналу.
Допомоги жінки просили в селищної ради, утім, там їм відмовили. Ба більше, тепер переселенки побоюються, що їх взагалі видворять із волинського села.
Пані Лариса з міста Ізюм, що на Харківщині, майже все життя пропрацювала медсестрою. Після скорочення змушена була заробляти підмітання вулиць та миттям під’їздів, втім так тривало недовго. Після розриву меніску колінного суглоба жінка провела три місяці у ліжку, згодом ходила на милицях. Коли грошей на життя не стало, мити під’їзди замість жінки пішов її чоловік. Проте чоловік захворів і через 8 місяців помер. Донька виїхала у Крим, а жінка залишилася із хворою матір’ю, у неї серйозні проблеми із зором і цілий букет інших хвороб, зокрема церебральний атеросклероз.
В Ізюмі, де вони жили, їхнього будинку вже немає. У березні минулого року під час бомбардування росіянами міста він згорів вщент. Згодом – евакуація на Івано-Франківщину, після – на Волинь. Нині жінки проживають в селищі Стара Вижівка на Ковельщині. Через хворобу старенької матері, влаштуватися на роботу пані Лариса не може. Із цих причин журналісти не змогли поговорити із пані Валентиною на камеру – вгледівши незнайомих людей, у жінки почався приступ. Жінку заспокоювали хвилин зо 20.
Стефанія Воробець, сусідка жінок, хоче допомогти пані Ларисі заробити бодай собі на пенсію. Волинянка оббиває пороги селищної ради, аби переселенка отримувала допомогу по догляду за матір’ю. А це, до слова, 4690 гривень. У селищній раді кажуть, переселенцям допомагають усім, чим можуть – безоплатне проживання, продукти харчування, побутова техніка, одяг, а ось оформити пані Ларисі допомогу по догляду за матір’ю, не можуть.
Адвокат Олег Огородник стверджує, що комісія селищної ради обійшла 13 статтю закону про соціальні послуги, який у цьому випадку – на стороні переселенок.
Я був там сам особисто і бачив, що людина самостійно може вийти на вулицю. Сімейний кодекс ніхто не відміняв, всі мають доглядати за батьками, це не означає, що держава має щось давати», – каже голова селищної ради Анатолій Лавринюк.
«Те, що в селищній раді посилаються на сімейні кодекси про те, що діти повинні утримувати дорослих батьків, які нездатні себе забезпечувати – це одне. Однак, є закон, який вищий за кодекс, тому потрібно дотримуватися цього закону, який надає таке право, тим паче, там є примітка для біженців та внутрішньо переміщених осіб, тому потрібно його виконувати», – каже адвокат.
Жінкам адвокат радить подати на рішення комісії в суд. За його словами, ідентичні ситуації вже були в інших областях Україні.
«Потрібно оскаржити цю відмову. Гарантувати успішний результат не можу, але, на мій погляд, закон на її боці», – додав Олег Огородник.
Переселенкам з Ізюму нібито запропонували стати учасницями всеукраїнського проєкту.
«На базі Миргородського і Трускавецького санаторіїв будуть приймати осіб, які мають довідки внутрішньопереміщених осіб, щоб їх поселити і надавати такі послуги – проживання, стаціонарного догляду, адаптації», – розповіла очільниця центру надання соціальних послуг Антоніна Кулик.
Утім жінки побоюються, що таким чином їх хочуть просто позбутися. Мовляв, після санаторію в будинок для переселенців у Старій Вижівці їх просто не пустять. Сусідка пані Стефанія запевняє, що навіть у такому випадку, вона готова їх забрати до себе.
Натомість в селищній раді такі побоювання жінок спростовують, мовляв, участь в проєкті абсолютно добровільна. За словами Анатолія Лавринюка, якщо жінкам не сподобається у санаторії, вони в будь-який момент зможуть повернутися у Стару Вижівку. Та вибір за ними.
