Комісований військовий з Іванич Володимирського району обурюється несправедливістю, якої, мовляв, зазнав під час звернення за меддопомогою у Волинську обласну лікарню. Чоловік, який 8 років захищав рідну країну в найгарячіших точках бойових дій, каже, що повернувшись додому, зіткнувся з байдужістю медиків.
Інвалід війни Микола Тисько розповів, що, повернувшись з війни, замість підтримки і допомоги, стикнувся з несправедливістю і байдужістю. Зокрема, й від медиків, – пише Буг.
Чоловік каже, що у нього раптово почалось кровохаркання, тож він звернувся до лікарів. Спочатку пішов до Іваничівської лікарні, але там його направили у Волинську обласну лікарню. За словами Миколи, пульмонолог Оксана Михальчук оглянула його і направила на комп’ютерну томографію грудної клітки з внутрішньовенним контрастуванням. Мовляв, без цього встановити точний діагноз не можливо.
Однак, в кабінеті мультиспіральної комп’ютерної томографії військового записали в загальну чергу очікування й КТ призначили через місяць. Але, оскільки Микола побоювався, що кровохаркання може бути симптомом раку легень, то кожен день в нього був “на вагу золота”. Він вважав, що затягування з лікуванням може вартувати йому життя, тому попросив, швидше зробити обстеження. Чоловік наголосив, що є інвалідом війни, однак, за його словами, медики відреагували на це з байдужістю і запропонували пройти КТ платно, якщо не хоче чекати.
Ексвійськовий обурився ситуацією, що склалася.
«Спочатку я у госпіталь ветеранів війни звернувся, що у Луцьку. Однак, у них немає реанімаційного обладнання. І ті медики боялися, що в мене ускладнення якісь почнуться і вони не зможуть мені допомогти. Тоді прийшлось йти в обласну лікарню. Однак там, щоб зробити безкоштовне обстеження, сказали місяць чекати. Або ж зробити платне КТ легень. Але не розумію, навіщо платити кошти, коли, законодавством встановлена безкоштовна діагностика і лікування військових. 2 тисячі 400 гривень – це ж не мало. До того ж КТ легень не довго робити. Це ж займає якихось 15 хвилин часу. Невже не можна було знайти їх? Медикам байдуже було, що я військовий. Їм лише гроші подавай. За що я ризикував життям і пожертвував своїм здоров’ям? Щоб зараз таке ставлення терпіти?», – обурився Микола.
Врешті військовому довелося зробити платне обстеження у Нововолинську, за яке заплатив 2 400 грн. Однак встановити остаточний діагноз тамтешнім медикам не вдалося. Тому його знову направили в обласну клінічну лікарню. А там, як каже Микола, його знову проігнорували і «відфутболили» чомусь у Голобську районну лікарню.
У Волинській обласній лікарні сказали, що, оскільки чоловік уже комісований, то переходить у статус цивільного. Наразі є багато хворих, тому черга на КТ розтягнулася на місяць часу. Окрім комп’ютерної томографії, його мали скерувати на кілька аналізів, але чоловік образився та не зробив їх. Також у лікарні стверджують, що не могли направити чоловіка в Голоби, можливо його скерували в пульмонологію у Боголюби. Після звернення журналістів, хворому запропонували повторно приїхати в лікарню з описом КТ для обстеження, за необхідності проведення нового та з’ясування обставин.
До слова, Микола Тисько був на війні, від її початку в 2014-му і до кінця серпня 2022 року. Служив в розвідці. Побував в найгарячіших місцях бойових дій Донецької та Луганської областей, зокрема, в Дебальцево та Попасному. Воював би чоловік і далі, однак підвело здоров’я. Як каже військовий, далися взнаки старі болячки: грижа спини та хворе серце. Довелося робити дві складні операції, після яких його комісували з армії.
Військовий нарікає, що й тут зіткнувся з несправедливістю і байдужістю лікарів. Спочатку, мовляв, замість ІІ групи, яку повинні були призначити, йому дали ІІІ робочу, потому в обласній лікарні в Луцьку не захотіли оперувати грижу спини.
«Мені зробили важку операцію, яку ще кілька років тому в Україні навіть не робили. 5 суглобів біля серця замінили. Але, попри це все, мені дали ІІІ робочу групу. Хоча всім, кому робили такі операції, давали ІІ групи. З ІІІ групою, я міг би служити, хоча б у військкоматі працювати, але мене по стану здоров’я зовсім з обліку зняли. А на роботу мене нікуди не беруть з таким важким діагнозом. Бояться, бо я ж сердечник. Ось, наприклад, я працюватиму водієм, але в дорозі стане погано, то це ж трагедія бути може. Ще одна ситуація, яка мене розізлила, знову сталася в обласній лікарні в Луцьку. Я півтора року мучився з грижею. Але зробили операцію на серце, тому довелося почекати. А через пів року, звернувся в обласну лікарню. І там почали носом крутити. Відразу запитали: «Чи маєш гроші й скільки пенсії отримуєш?». Навіть медкарти не відкрили. Я був шокований. Тому я за порадою побратимів поїхав в лікарню у Львів. Складна операція була, 5 годин тривала. Але мене виходили. Мене обурює несправедливе й зовсім байдуже ставлення наших лікарів. В Донецькій області і то краще ставлення медиків було до військових», – розповів Микола.
Військовий сподівається, що після розголосу цієї ситуації в ЗМІ, можливо, лікарі змінять своє ставлення до військових
