Тетяна Дмитрук із села Хренів, що на Іваничівщині розповіла про своє горе: в січні на війні загинув її єдиний син Анатолій Левончук, якому було лише 37 років. Біологічний тато, спокусившись компенсацією від держави, згадав про сина після того, як він віддав своє життя за Україну.
Жінка сама ростила свого сина. Про це пише Волинь-нова.
Хлопчику було чотири, як розлучилася із чоловіком Віталієм Левончуком. Маючи другу сім’ю, він ніколи не згадував, що в нього є дитина.
«Поки працював у колгоспі, то ще сякі-такі аліменти з нього в конторі вираховували, а потім виконавчі листи не могли його наздогнати», – поділилася жінка.
Зате тепер, коли Анатолій загинув, біологічний батько об’явився й хоче отримати грошову компенсацію від держави.
«Від таких батьків, про яких нагадує тільки запис у документі, дітей захищати треба. Думаю, що й син був би проти такої зрівняйлівки. Я б краще ці гроші на нашу армію віддала», – говорила мати загиблого.
Староста Грядівського округу, до якого належить село Хренів, Наталія Яковинець стала на бік матері загиблого воїна. Підтримала Тетяну Дмитрук і Любов Мельничук, вона, й інші односельчани підтверджують: жінка самотужки піднімала сина.
Батько героя розповів, як дбав про сім’ю та будував для них хату в селі Хренів, а також про те, як «нормально платив аліменти». Правда, промовчав, що ту хату через суд було розділено. Як і про те, що син, коли вже одружився, просив батька, аби продав йому свою частину, але він відмовив. Зате згодом переписав цю нерухомість дочці від другого шлюбу.
Біологічний батько так і не зміг розповісти про участь у житті сина після розлучення. Рятівним для нього є один аргумент: «Ми бачилися із сином перед тим, як він мав уже їхати на Тучинський полігон, поговорили».
А стосовно грошової компенсації, на яку претендує, хоч і не ростив дитину, прозвучала фраза: «По закону мені положено…». Компенсацію обіцяє віддати своїй 14-річній внучці, доньці загиблого героя.
