Колись на Караїмській вулиці шуміли Житній та Кінний ринки. Давніше сучасна вулиця Караїмська складалася з двох: Боніфратської (до 1924 року вона називалася Хлібна) та, власне, Караїмської. На останній проживали здебільшого євреї та караїми (тюркський народ), – пише ІА Волинські новини.
Луцьк віддавна був одним із осідків цього тюркського народу у Речі Посполитій. Караїми були вправними ремісниками (зокрема ювелірами), займалися садівництвом та землеробством.
Вчені досі сперечаються про їхнє походження: чи то хозарське, чи то семітське.
До кінця XVIII століття караїмів взагалі не вважали окремим народом, а відносили до євреїв. Навіть у першій половині ХХ століття нацисти якийсь час ще вагалися, чи визнавати караїмів євреями, але таки вирішили, що це окремий народ. Їхньою батьківщиною вважають Крим, а в Луцьк вони потрапили за часів князя Вітовта, котрий захопив караїмів у полон і розселив у Великому князівстві Литовському, в тому числі й у Луцьку.
Cтаном на 1925 рік у місті мешкала всього 41 особа караїмської національності. Серед списку «осіб караїмського визнання, що проживають в Луцьку» є Есфіра-Стефанія та Якуб Єшковичі, родина Фірковичів (Александер, Юзеф-Ісаак, Розалія, Дебора та Есфіра), родина Мардковичів (Александер, Анатолій, Марек, Розалія, Тамара, Анна та Александра). Гоголь, Голуб, Гречний, Новицький, Пілевський, Робачевський, Рудковський – це все прізвища караїмів.
Примітно, що чимало луцьких караїмів 1925 року – старшого віку і зовсім небагато дітей. Нині у світі їх налічують всього близько 2 тисяч. Більшість представників цієї національності проживають в Україні.
Читати ще: Вартові вулиці Ковельської у Луцьку. Фото
На перетині Боніфратської та Вірменської вулиць працював Житній (Хлібний) ринок. А на майдані, що утворився на перетині вулиць Караїмської та Кафедральної, розміщувався Кінний ринок. Останній, за даними волинського краєзнавця Вальдемара П’ясецького, діяв аж до 1940-х років. Власне, від цього майдану починалася давня вулиця Караїмська.
Нині головною окрасою вулиці є лютеранська кірха, збудована 1906 року. Особливо ошатно будівля виглядає ввечері, коли її підсвітлюють. Поруч – не менш цікавий будинок пастора.
На цій вулиці ближче до синагоги розташовувалася кенаса – храм караїмів. Будівля пережила дві війни і збереглася аж до 1972 року, коли згоріла. Причини пожежі офіційно так і не встановлено. А цю кенасу вважали найстарішою в Україні. Нині назва вулиці нагадує, що в нашому місті жили представники цього загадкового народу.
Сергій НАУМУК
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
