У день початку повномасштабного вторгнення, коли українці болісно згадують рік кривавих боїв та втрат, володимирчани провели в останню дорогу загиблого земляка – старшого солдата Андрія Богданова.
У храмі, де відспівували Героя, зібрались його рідні, друзі, побратими, сусіди, представники місцевої влади та небайдужі містяни, пишуть на сайті Володимира.
Захисник уперше був мобілізований до війська ще у 2015 році. Пройшовши рік служби у зоні проведення АТО, повернувся на роботу, де працював програмістом. Очолював також одне із місцевих ОСББ.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати рідну землю. Батько Андрія, пан Володимир розповідає, що відмовляв його йти воювати, мовляв, своє уже відбув, проте той і чути нічого не хотів – подзвонив уже з полігону у Яворові та повідомив про свій вибір.
Андрій Богданов загинув 3 грудня минулого року і близько місяця вважався зниклим безвісти. Як потім з’ясувалось, взвод, де він був командиром, пішов на допомогу товаришам, які потрапили у лещата ворога під Бахмутом. З тієї операції, на жаль, не повернувся ніхто…
Світлини з тілом полеглого сина принесли Володимиру Богданову на упізнання після новорічних свят. Каже, що упізнав Андрія, проте перш ніж назавжди повернути його додому, потрібна була тривала процедура ДНК-експертизи.
У 34-річного чоловіка залишився батько, сестра, дружина та маленька донечка, якій нещодавно виповнилось 3 роки.
Як розповідають священники храму св. Юрія, у якому відбувся чин похорону Героя, Андрій був парафіянином церкви та навіть 8 років прислуговував у ньому, міркував над тим, щоб стати священником, але вибрав інший шлях.
До храму від дому, де мешкав Андрій Богданов і де був головою ОСББ, труну з тілом Героя несли на руках. Опісля чину похорону містяни утворили живий коридор шани вздовж вулиць, якими рухався похоронний кортеж.
Поховали Андрія Богданова на міському кладовищі під звуки оркестру та прощальні постріли військових.
