Він збив сім ворожих цілей, а тоді зрозумів, що його літак підбили. Пілот Вадим Ворошилов не бачив, що кров заливає лице. Падав, але рятував інших на землі — відводив своє повітряне судно від осель. І йому вдалося. Травмувався, але вижив і повернувся у стрій за кілька місяців.
Історію Героя України, льотчика Karaya, який служив в Луцьку, розповіло Громадське.
Бути льотчиком не мріяв, тепер не уявляє себе в іншій професії
Ворошилов не мріяв стати льотчиком, тож якоїсь романтичної історії щодо марень про небо від нього годі чекати. Вадима виховувала лише мама. Вона хотіла, аби син став військовим, тож у 15 років він вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Після закінчення ліцею хлопець подався до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У виші курсанти вчилися літати на реактивних літаках «Альбатрос» (на цих суднах курсанти літали 2 роки — на 3-4 курсах). Його курс був експериментальним, додали 5-й рік — магістратуру, а найцікавіше — польоти на бойових типах повітряних суден. Тож коли прийшли у військову частину, то вміли літати на МіГ-29 і Су-25.
2016-го, після закінчення навчання з відзнакою, Вадим служив льотчиком у 204 бригаді тактичної авіації. 2017 року став найкращим молодим льотчиком повітряного командування «Південь». Та 2021-го, після закінчення контрактного терміну, звільнився з ЗСУ — бюрократія у Повітряних силах його не влаштовувала. Пішов старшим авіаційним начальником цивільного аеродрому.
Герой України Karaya
Першого дня повномасштабного вторгнення росії майор Вадим Ворошилов із цивільного літака знову пересів на винищувач. 12 жовтня він збив п’ять дронів Shahed-136: три — на півдні України і два — над Вінницею. А тоді його літак пошкодили росіяни, тож мусив катапультуватися.
«Коли літак Вадима був пошкоджений, то уламки потрапили в катапультний парашут, який розміщений за головою льотчика. Нині цей парашут у нашому музеї, — каже Володимир Поляков, керівник Музею військової історії Кременчука. — Тепер коли проводжу екскурсії, то показую парашут у Вадимовій крові. Фото зі скривавленим обличчям Вадим теж довго не публікував, тепер ця світлина відома багатьом».
Поляков керував ліцеєм, коли Ворошилов у ньому навчався. Пригадує, що Вадим був порядним та вихованим ліцеїстом. А 5 грудня 2022-го став Героєм України.
«У Кременчуці шестеро Героїв України, Три з них — мої випускники: це Karaya, Серьожа Волинський з позивним “Волина” з Азову, і ще один артилерист, який з 24 на 25 вже орків зустрічав, — нацгвардієць, підполковник Олег Голіней, — хвалиться випускниками Володимир Поляков. — Тобто в мене і льотчики, і морські піхотинці, і нацгвардійці. Чесно сказати — дуже приємно! Токар зробив деталь і одразу бачить результати своєї роботи, а вихователь, викладач бачить не завжди. У мене вже от так — вони воюють. Та й бачив сам, коли був на фронті у 2014 році».
Показувати обличчя не боїться, бо вдома, на своїй землі
Вадим активний в інстаграмі. Хоче, аби люди бачили міць і велич української авіації. А його фото — у шоломі з кров’ю — розійшлося всіма медіа. Він показувати обличчя не боїться, бо вдома, на своїй землі й захищає рідну країну.
Позивний Karaya обрав ще 2014-го невипадково. Це — військове прізвисько найрезультативнішого льотчика-винищувача Другої світової війни Еріха Гартманна. Коли росіяни почали називати українців неонацистами, Ворошилов жартома взяв цей позивний і користується ним досі.
В інстаграмі Вадим розповідає про екіпірування. Наприклад, його комбінезон виготовлений з матеріалу, що не горить, коштує 8 тисяч гривень. І саме він уберіг Вадима від опіків ніг, коли палала кабіна літака.
«Вадим мені розповідав, що літак почав втрачати керування — ні вгору, ні вниз вести не вдавалося, лише вбік. Льотчик побачив, що під ним якийсь населений пункт у вогні, почав брати ліворуч, завалив літак, аж тоді катапультувався. Розумієте, він і в ліцеї був спокійний, урівноважений та розсудливий, і тут вчинив правильно. Щоб оцінити свій стан, він ще встиг себе сфотографувати, спускаючись на парашуті, також доповів на землю, що живий. Бачите, для мене вони діти, а вже так воюють!» — ексдиректор ліцею і викладач не приховує захоплення своїм вихованцем.
«Karaya — надійний друг, на нього завжди можна покластися»
«Кожна зустріч, на якій є Вадим, — чийсь день народження чи просто кава десь — то половина розмов у нас буде про життя літаків. Вадим уміє розповісти, в чому відмінності між МіГ-29 і натовськими F-16. Володіє англійською, розбирається в реформі Повітряних сил. Чому тоді він пішов у 2021 році? Сказав: “Я не можу працювати так, дуже складні умови”.
«Такі умови й нині, однак зараз повномасштабна війна. Тоді ж винищувачі не були залучені в бойових діях на Донбасі. Вадим казав про радянські підходи, що в нас не реформують армію, а рівнявся на США та стандарти НАТО. Я не знаю більше людей, які б так глибоко розбирались у таких деталях: як є, як має бути і що нам потрібно зробити», — ділиться друг Вадима Олексій Мовчан.
З Ворошиловим вони знаються понад десять років. Каже, що той нагадує йому Джеймса Бонда.
Нещодавно Вадиму виповнилось 29 років. У своєму інстаграмі він розповів, чого бажає, та подякував усім побратимам, які захищають Україну:
«У 17 років я дав військову присягу народу України завжди бути вірним і відданим йому, в ті роки не міг уявити, які часи та події будуть чекати на нас… АТО, ООС, повномасштабне та варварське вторгнення. Та впевнений, попереду стану свідком розпаду московії. Я радий, що живий та далі можу виконувати свій військовий обов’язок, обов’язок чоловіка та воїна. Найкращий подарунок буде, коли ми отримаємо сучасні винищувачі, тому що ми довели всьому світу, що попри кількісну та технічну перевагу ворога в повітрі наші Повітряні сили майже рік часу тримають небо України, адже маємо те, що не притаманне ворогу, — це жага до волі та свободи народу, так що зі щитом або на щиті! Пам’ятаємо кожного, хто поклав своє життя за нашу свободу! Дякую всім побратимам, хто стоїть на захисті нашої Держави на морі, на землі та у повітрі. Слава Україні!»
