Із 561 загальноосвітньої школи Волині 125 – малокомплектні. Це означає, що там навчається менше трьох десятків учнів. З початком повномасштабного вторгнення, змін в освітньому процесі зазнали всі навчальні заклади України. Частина перейшла на дистанційний формат, а ті, де облаштували укриття, можуть працювати в очному, або змішаному режимі.
Як надають освітні послуги в малокомплектних школах області і як рухається оптимізація мережі в умовах війни «Силі правди» розповіла заступниця начальника управління освіти і науки Волинської ОДА Тетяна Соломіна.
– У якому форматі зараз проводиться навчання у малокомплектних школах? – запитуємо в посадовиці.
– Такої інформації у нас немає, у нас є загальна кількість закладів, які працюють в очному та дистанційному режимах і за змішаною формою навчання. Те, що стосується нашої 50-ти кілометрової зони, то незалежно від того, скільки там учнів, малокомплектна чи звичайна школа, це не впливає на організацію освітнього процесу, – розповідає Тетяна Соломіна.
Я би не вирізняла малокомплектні школи. Ранжування відбувається за принципом безпекових умов: чи там укриття може одномоментно 1000 дітей вмістити, чи 50 дітей, чи 30, чи 70. Усе залежить від того, чи наявне місце, в якому буде безпечно під час повітряної тривоги.
– Чи наявні у всіх малокомплектних школах належні укриття?
– Для нас це не має ніякого значення. Якщо школа малокомплектна, початкова чи малочисельна – вона має можливість або використовувати власне укриття, або використовувати укриття за підписаною угодою з іншими підприємствами, організаціями, закладами, в яких наявні такі укриття. Залежно від цього вони працюють в очному, або дистанційному режимі. Допустима доступність до таких укриттів від 100 до 300 метрів, щоб учні за визначений термін часу могли дійти до них.
Це також залежить від того, скільки дітей може вміститися у це укриття. Якщо школа, наприклад, налічує 70 дітей, а укриття може вмістити одномоментно 50, то школа буде працювати у дві, півтори зміни.
Наприклад, у Боратинській громаді, в приватній будівлі, де проживає сім’я, є укриття в підвальному приміщенні на 100 квадратних метрів. Воно обладнане належним чином, обстежене Державною службою з надзвичайних ситуацій, і там укриваються діти початкової ланки однієї із шкіл. Вони абсолютно комфортно себе почувають: там є вода, туалет, тепло і світло.
– На якому етапі оптимізація мережі шкіл на Волині?
– Якщо ми говоримо про оптимізацію, вона була пов’язана з тим, щоби було наповнення, аби в класі не вчилися троє дітей, щоб не створювати класи-комплекти, а організувати підвезення до опорних закладів. Тобто, до закладів, які мають більше наповнення, щоб у дитини був контакт з конкурентноспроможним середовищем. Друге – щоб були відповідні кабінети, щоб була фізкультура в спортивному залі, щоб була бібліотека, щоб був обладнаний кабінет інформатики. У малочисельних школах це організувати набагато складніше.
Коли у школі, яка розрахована на 150 учнів, а навчається всього 50, то, будемо чесними і щодо дітей, і до утримання приміщення, і до раціонального використання бюджетних коштів, і, найголовніше – до кваліфікованих вчителів, які працюють не з трьома дітьми, а працюють з цілим класом…
У законодавстві прописано: якщо базова школа, тобто гімназія 1-9 клас, має в своєму складі менше 25 учнів, то ця школа утримується за кошти місцевого бюджету. Державний бюджет в такому разі субвенції не виділяє. Вони не є оптимальними для використання такого ресурсу, а друге – це якість знань.
На Волині кожна громада приймає рішення сама. Вони відповідають за формування мережі. Якщо, наприклад, йде стала тенденція до зменшення народжуваності, відсутності перспективи подальшого функціонування повноцінних класів (якщо менше 5 учнів – це вже не клас, а індивідуальне навчання, або класи-комплекти, якщо говорити про початкову школу), то вони мусять приймати відповідні рішення.
– Як вплинула реформа на функціонування малокомплектних шкіл на Волині, чи зменшилась їхня кількість?
– Загалом, кількість шкіл у Волинській області, за даними, які були рік тому, – 561. Малокомплетних – 125. У нас оптимізації, як такої, не відбувалося, якщо і відбулася, то це одиниці. Тому що батьки перевели дітей у школи, в яких забезпечене підвезення, і ці маленькі школи призупинили свою діяльність у зв’язку з відсутністю контингенту дітей – є і такі випадки. Зараз ми завершуємо статистичну звітність, яка має бути на 1-ше березня і тоді побачимо по статистиці скільки шкіл у нас залишилося.
