11 листопада. Колючий вітер пронизує до кісток. На сільських вулицях Семеринського як ніколи велолюдно. Жителі Затурцівської громади невпинно йдуть, аби віддати останню шану Герою Юрію Лихачу, життя якого обірвала війна, – пише ВСН.
Стрілець, помічник гранатометника 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Юрій Лихач ніс службу у Сіверську на Донеччині. Попри те, що чоловік не мав військового досвіду, йому вдалося заслужити авторитет у побратимів.
«Юрій мав позивний «Батя». Він завжди був першим. Завжди допомагав, підтримував хорошим словом, порадою. Його поважали. За ним йшли хлопці», – пригадує старший бойовий медик підрозділу Тетяна.
Дівчина зі ще одним військовослужбовцем приїхала з фронту, аби попрощатися з побратимом.
Загинув Юрій Лихач унаслідок обстрілу російською артилерією. Чоловік отримав осколкове поранення. Коли його побратим Артем надавав парамедичну допомогу, прилетіла міна. На жаль, обоє військовослужбовців отримали поранення несумісні з життям.
«Дуже важко втрачати побратимів… Ворожі кулі й снаряди не знають помилування. Багато втрат. Дуже багато. Сьогодні ми приїхали віддати шану Юрі, а завтра будемо в Харкові проводжати Артема. Шкода наших хлопців. Вони дійсно Герої», – із сумом констатує Тетяна.
Провести військовослужбовця в останню дорогу прийшли сотні людей. Родина, друзі, побратими, колеги, однокласники, односельці.
«Всі, хто сьогодні прийшов віддати шану Юрі, не скривлять душею, коли скажуть, що він був дуже доброю людиною. В нашій пам’яті він назавжди залишиться хорошим учнем, відповідальним працівником, порядним сім’янином, – крізь сльози говорить класна керівничка військовослужбовця Тетяна Іванчук. – Щоб ми сьогодні не казали, скільки не говорили б втішних слів рідним, нам не вдасться зменшити їхній біль, втамувати це непоправне горе. Тож схилімо голови перед Героєм та задумаймося, що кожен з нас може зробити в його світлу пам’ять».
Від батьківської домівки вулицями рідного села домовину із тілом загиблого провадили під звуки духового оркестру та пронизливих ридань молодої дружини, згорьованих батьків, родини.
Це десятий похорон у Затурцівській громаді. Десять молодих життів обірвала клята війна. Десять непоправних втрат…
«Знову в нашій громаді чорні дні. Висловлюю щирі співчуття родині загиблого. Ми не можемо виправити те, що сталося, але сьогодні ми всі розділяємо ваш біль. Вічна слава й пам’ять Герою», – висловив слова співчуття затурцівський сільський голова Юрій Ковальчук
Чин поховання звершили у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці. У мить прощання на кладовищі звучав Державний Гімн України та постріли пам’яті.
Юрію Лихачу назавжди 38.
Текст і фото: Ірина ЮЗВА
