25-річна лучанка Катерина Білохвіст розробила карткову гру «На емоціях».
Гра має 75 карток з емоціями та емоційними станами, які допомагають більше пізнати себе. Також «На емоціях» можна використовувати у кількох групових форматах – під час навчання, для зміцнення команд чи поглиблення особистих стосунків у парі. Особливо актуальним у сьогоднішній час це є для психологів, менторів, коучів, які працюють з українцями.
Як з’явилася ідея абсолютно унікального для Луцька ігрового продукту, Катя розповіла «Району.Життя».
Сьогодні із цими картками Катерина, яка вже багато років є громадською активісткою, проводить тренінги в громадах, для молодіжних та волонтерських організацій. А все почалося рік тому, коли вона сама пішла до психотерапевта. Під час терапії виявила, що вміє відчувати тільки «хороші» емоції, а ось злитись собі не дозволяє:
«Вважається, що такі емоції як злість, агресія є «негативними». Я сама довгий час так думала і старанно їх уникала, але разом із терапевтом з’ясувала, що такі емоції теж потрібні, бо вони сигналізують про те, що мої межі порушені».
І захотіла розібратись, які взагалі є емоції, їх функції у житті та яким може бути формат якісного стосунку з власними емоціями.
«Я знайшла в інтернеті 165 емоцій, написала їх на маленьких папірцях. Витягувала по одній і згадувала, коли я це відчувала. І зрозуміла, що мій фокус завжди був звернений на якісь проєкти, продуктивність, ефективність, а що при цьому відчувала – ніколи не задумувалась. Я вперше почала взагалі на це звертати увагу, і картки стали мені в цьому допомагати. Зараз знаю, що те, що я відчуваю – важливо», – впевнена дівчина.
Потім почала грати зі своїми друзями, сусідами. Планувала їх надрукувати, але сталося повномасштабне вторгнення і Катя із мамою та сестрою виїхала у Швецію.
У перші місяці війни її друзі в Україні виграли грант на підтримку волонтерських спільнот, і з’явилися кошти, щоб надрукувати повноцінний комплект цих карток.
У колоді є 75 карток – емоції й емоційні стани, які продубльовані англійською мовою. В комплекті з картками йде інструкція із 10 різними варіантами використання – для різних цілей і різних людей, залежно від контексту.
«Наприклад, тренери, фасилітатори можуть їх використовувати, коли треба розворушити учасників або зробити рефлексію. Люди дістають картки, розказують свої емоції, які в них були протягом заходу. Як результат – тренер допоміг подолати мовчанку, люди синхронізувалися і краще працювали», – розповідає Катя і пригадує, як, повернувшись в Україну, на своїй лекції з урбаністики давала учасникам картки і кожен пригадував, коли щодо міста відчував радість або захват, і таким чином всі змогли заглибитися у тему міста.
«На емоціях» чудово працює для чоловіка і жінки у парі – допоможе почути відповіді на питання, наприклад, коли щодо мене ти відчував тривогу або коли ти відчував злість чи радість. Таку ж рефлексію можна провести і самому собі. Або взяти у подорож, грати з друзями. Форматів може бути безліч.
Одна вчителька навіть грала в цю гру із четвертокласниками – вони витягували метафоричні картки й потім мали підібрати, яку емоцію відчували. Дітям це допомагає розвинути емоційний інтелект.
А інша викладачка тестувала гру зі студентами й назвала її «провітрюванням емоцій»: коли можеш проговорити вголос те, що тебе хвилює – це вже полегшує стан.
«У неформальній освіті зараз є запит на якісь нові, креативні інструменти. Якраз в ігровій формі серйозні речі завжди набагато легше сприймаються. А основна фішка «На емоціях» в тому, що вони дають можливість глибше пізнати інших людей, бо ми слухаємо історії один одного і тоді легше розкритися самому», – переконана активістка.
Перші прототипи гри, які надрукували завдяки грантовим коштам, розіслали у молодіжні центри по всій Україні, а для того, щоб зробити велику партію карток і продавати їх, Катя знайшла інвесторів серед своїх друзів і зареєструвалася як ФОП.
«Я дуже рада, що кожного місяця плачу податки. Хоча для мене це було справжнім викликом, бо я з громадського сектору і досвіду продажів, бізнесу не мала. До того ж це проєкт на довготривалу перспективу. Тому я набуваю нової навички, вчуся отримувати насолоду від процесу, бо до результату ще довго», – сміється Катя.
Видати гру допоміг ігроінженер з Луцька Михайло Войтович, який уже шість років працює у сфері ігор – створює власні «настолки», розробляє ігри для менторської програми і віднедавна допомагає створювати ігри іншим людям.
Він побачив цінність гри «На емоціях» на трьох рівнях. В першу чергу – для українців, які потребують і потребуватимуть надалі психологічної підтримки через війну.
«За свідченнями МОЗу, після війни як мінімум 15 мільйонів українців потребуватимуть психологічної допомоги. Звісно, жодних спеціалістів на таку потребу не вистачить, тому справа кожного, за можливості, навчитись бодай мінімально надавати психоемоційну підтримку собі й своїм близьким.
Другий вимір – це розвиток такого поняття як мікрокваліфікація. По суті, це можливість будь-якому спеціалісту в будь-якій сфері «доточити» собі ще одну професійну навичку, яка посилює попередні. Йдеться найперше про педагогів, тренерів, менторів, коучів, HR-ів, керівників команд та спільнот», – пояснює Михайло.
Отримати сертифікат ментора з емоційної компетентності можна, придбавши колоду карт і пройшовши відповідний навчальний курс.
А також, за його словами, окрім власне карт та освітньої програми, «На емоціях» – це ще й дуже цікава спільнота, в яку долучаються люди, для яких психоемоційне здоров’я не є пустими словами. І саме перебування в такій спільноті вже носить терапевтичний ефект.
Наостанок Катя додає, що гра допомогла їй зблизитися з батьками:
«Я пробувала грати з батьками, і це було дуже класно, бо ми пішли в більш тісний контакт, ніж зазвичай. Більший рівень відкритості. Зазвичай ми ніколи не говоримо про емоції, а ця гра дозволила обійти якусь скованість».
