Небагато українців може похвалитися, що 2022 рік став для них щасливим. Він приніс втрати, біль, страждання, руйнування доль і мрій. Родина Морозів з Іваничів все ж згадуватиме його з вдячністю. Адже після 19 років шлюбу, надій і зневіри Бог саме у тому страшному році благословив їх довгожданою дитинкою. А появився на світ синочок на початку 2023-го, якраз у Різдвяні свята, – пише Вісник.
Можна сказати, що це було кохання з першого погляду. Іван побачив Таню просто на вулиці тоді ще районного центру Іваничів і підійшов знайомитися. Нині жінка вже й не пам’ятає всіх подробиць тієї першої розмови, але з усмішкою каже, що і їй хлопець сподобався. То було у серпні, а вже через три місяці зіграли весілля.
І далі настали прості житейські будні. Таня працювала у школі техпрацівником, Іван їздив на заробітки. Звісно, молоді сподівалися, що їхня сімейка збільшиться. Але минув рік, другий, третій – а такої бажаної новини про те, що скоро стануть батьками, так і не було.
Пара звернулася до медиків. Таня каже, що у неї виявили проблеми зі здоров’ям, тож довелося лікуватися. Минали роки. Морози вже змирилися з тим, що ніколи у їхній сім’ї не задзвенить дитячий голосочок. Разом з Тетяниними батьками купили хату, мали доглядати їх на старості і тішитися племінниками. Їх у Івана і Тані багато, адже мають по двоє братів-сестер.
– Коли почалася війна, ми, як і всі, дуже злякалися. Але я вирішила залишитися вдома. Бо Іван якраз був в Україні і його не випускали. А куди я без нього? Хоч в армію він іти і не може, бо за станом здоров’я не служив, – розповіла Тетяна. – А вже десь у квітні, приблизно на Пасху, взнала, що вагітна. Першому сказала чоловікові, потім батькам і родині. Всі дуже раділи.
Отак поряд з горем і тривогами, які несе війна, у сім’ю Морозів прийшло щастя. Всі дев’ять місяців вагітності Іван буквально пилинки здмухував зі своєї Тані. Носився з нею, заледве не як з кришталевою вазою. На 20 тижні подружжя дізналося, що стануть батьками хлопчика. Хоч і зізнаються, що їм було абсолютно байдуже, головне, щоб дитинка народилася здоровою. Адже Таня вже далеко не молода мама: перша вагітність у 42 роки – це не так просто і легко.
– Я дуже вдячна Марії Іванівні Мельничук, яка працює в пологовому відділенні Нововолинської міської лікарні і приймає у нас в Іваничах. Завдяки їй і вагітність, і пологи минулися добре, – заколисуючи сина, розповідає Таня.
Іван, який став татом у 45 років, від малюка практично не відходить. Жінка зізнається, що без нього було б важко. Він перший взяв його на руки у пологовому, бо її кесарили, першим навчився міняти памперси і навіть годував у перші дні, поки у Тані не з’явилося молоко. Й нині він часто першим прокидається вночі на плач Богданчика.
– У нас навіть не було дискусій, як назвати синочка. Він практично сам вибрав ім’я. Бо цю дитинку нам дійсно Бог дав, – каже щаслива Таня.
Батьки маленького Богдана з Іваничів мріють, щоб він ріс під мирним небом. І щоб рік, на початку якого він прийшов у цей світ, приніс перемогу. А ще хочуть дочекатися внуків.
Наталка СЛЮСАР
