Боєць Волинської бригади тероборони пан Володимир добре знає, що таке війна: строкову службу 35 років тому проходив в Афганістані – у спецназі «десантури». Саме тоді й завів вуса. Нині ж, жартує чоловік, вже й боїться позбуватися їх. Мовляв, дружина каже: «Зголиш – вижену з дому!”.
Про це пише «Армія України» та 100-а окрема бригада територіальної оборони.
Володимир служив у армії ще з 1987 року. Після вишколу поблизу Ташкента, його відправили в Афганістан, де він виконував завдання у складі спецпризначенців. Після виведення військ з Афганістану, чоловік звільнився з армії. Надалі працював на заводі, займався підприємництвом, а згодом почав їздити на заробітки за кордон.
В перший день повномасштабного російського вторгнення Володимир пішов добровольцем в тероборону.
«Військові навички у мене збереглися, але зараз все зовсім по-іншому, адже впроваджуються натівські стандарти. Колись було все за шаблоном. Тепер зміни тільки в кращу сторону, бо є можливість самому прийняти відповідне рішення під час бою, а раніше – як сказали, так і має бути», – каже військовий.
Нині Володимир захищає кордони на Волинському напрямку і вважає, що тут ворогам не пройти: «Всі дороги перекриті, а по наших болотах далеко не пролізти. Але в будь-якому випадку, ми зустрінемо противника з гідністю».
