Волинь Новини

Лучанка купувала майстер-класи з Росії іншим майстриням

Луцька майстриня в’язаних дитячих іграшок купувала для інших майстринь російські майстер-класи. Нині вона каже, що більше так робити не буде і визнає, що дії були неправильними.

Про те, що дівчина купує курси у росіян, у одній із місцевих груп у фейсбуці написала Саша Савицька.

 Дівчина купує курси в росіян і ще закликає інших це робити.

Або далі їсти, або щось робите з цим – якісь висновки», – йдеться у дописі дівчини.

Хенд-мейд без кордонів? Лучанка купувала майстер-класи з Росії іншим майстриням
Скриншот, який додає Саша у публікації

 

У коментарі виданню ВСН Саша розповіла, що, побачивши у телеграм-групі «Няшка, допис про знайому, що надсилає гроші росіянам та рекламує російські курси, вирішила написати, щоб люди знали своїх «героїв».

Каже, що дівчина з містечка Млинів, що на Рівненщині, але вже багато років проживає у Луцьку.

«Прочитала коментарі під постом, де це побачила. Виявилося, що дійсно вона переводить гривні в рублі та надсилає своїй подружці… Ще і ставить росіян та росію не як ворога, а так, що нам потрібно задуматись, хто з ким воює…

І особисто мене це зачепило, бо це криваві гроші, вона напряму спонсорує ракети, що летять до нас», – діляться з нами Саша Савицька.

Заразом у публікації авторка додає інші скріншоти.

Хенд-мейд без кордонів? Лучанка купувала майстер-класи з Росії іншим майстринямХенд-мейд без кордонів? Лучанка купувала майстер-класи з Росії іншим майстринямХенд-мейд без кордонів? Лучанка купувала майстер-класи з Росії іншим майстриням

 

У коментарі виданню ВСН дівчина, яка купувала курси в російських майстринь, переконує: багато хто хотів зв’язати іграшкового ведмедика, майстер-клас з виготовлення якого розробила російська в’язальниця.

«Дівчата-майстрині, з якими ми співпрацюємо зацікавилися іграшками, тими, які зараз актуальні. Я чесно відповіла, що на цей момент користуються попитом в загальному саме ведмедики, зайчики і оленята. Дівчатка купували у мене мк (майстер-клас, – ред.) і в‘язали по них.

Дехто зацікавився майстер-класом ведмедя (автор мк якого – російська майстриня) і хотіли, щоб я їм його продала. Я не продаю чужих уроків, щоб привласнити собі кошти», – прокоментувала дівчина, яка не захотіла вказувати свого імені.

Вона розповіла, що для себе майстер-клас купувала один раз до початку повномасштабної війни, натомість вже після 24 лютого допомагала у придбанні іншим, які попередньо знали про те, що викрійки – російські.

«Я лише хотіла, щоб добре було усім, і допомогала чесним способом придбати цей мк. Я розумію, що взагалі могла не погоджуватися на це, але як сталося, так сталося.

Я не мала за мету спонсорувати росію, як про це пишуть інші. Завжди була і буду на стороні України», – каже майстриня.

Водночас вона додала, що надалі більше цього не робитиме, оскільки розуміє, що дії були неправильними.

Українські майстрині й раніше користувалися майстер-класами та навчальними матеріалами з Росії, каже засновниця бренду авторських прикрас та одягу «НамистА» Світлана Головачук. Свого часу вона теж була здивована, що існує велика залежність від російських викрійок у людей, які займаються пошиттям одягу.

«Я думаю, що така ситуація є тому, що ці викрійки були для нас відносно доступними: за нашими цінами вони не є дорогими і отримати їх дуже просто, лиш скинувши гроші на картку.

Всі сидять у соціальних мережах, майстрині – в тому числі. Певно, тому що вони багато продають через соцмережі, то і самі там купують. Росіяни, які займаються продажем викрійок і для яких це бізнес, теж активно налаштовують таргетингову рекламу, принаймні робили це раніше на український сегмент ринку. Люди особливо цим не переймалися і купували», – каже Світлана.

Жінка сама займається конструюванням та моделюванням одягу, використовуючи при цьому відповідні журнали. Вона каже, що здивована тим, що майстрині, які шиють, не вміють його моделювати, але додає: українські швачки не були обмежені у викрійках, адже є багато журналів, в яких можна почерпнути інформацію.

«Наприклад, журнал «Burda», українська версія якого виходить в Гостомелі. Попри те, що їхню редакцію розгромили під час війни, швидко відновився і вже знову друкується. Там маса викрійок, якими можна скористатися, що і по ціні виходить дешевше, ніж купувати у росіян», – зазначає вона.

При цьому розповідає, що багато є і книг. Наприклад, її книга з конструювання одягу – 1957 року, яку знайшла у мами.

«Щоб зробити викрійку самому потрібно витратити більше часу, порухати мізками, але це реально зробити. При цьому всьому відкривається новий ринок, який незаповнений – можна конструювати викрійки і продавати», – додає майстриня.