Майже пів сотні ворокомлян із початку повномасштабного вторгнення рашистів стало на захист України. Половина з них сьогодні перебуває у гарячих точках зіткнення з ворогом. Боронять Батьківщину, вибиваючи окупантів, щоб майбутнє наших дітей було вільним
Односельчани ж тим часом організовують для них всіляку підтримку. Так, зокрема, до зимових свят працівники місцевого ліцею зібралися та підготували подарунки землякам, які тримають фронт на передовій.
Про це пише газета «Полісся».
— Кожному захисникові, який сьогодні на війні ризикує своїм життям та здоров’ям заради України, ми придбали деякі необхідні речі та відправили Новою Поштою, або ж віддали їх рідним, щоб ті передали при першій ліпшій нагоді. Також працівники школи привітали «миколайчиками» з новорічно-різдвяними святами діток, чиї батьки стали до лав ЗСУ. Їх навчається у нашому ліцеї 23, — розповідає директорка ЗЗСО «Ворокомлівський ліцей» Марія Денисюк.
Крім того місцеві жительки Анна та Ольга Процик, які є студентками, разом зі своєю мамою Людмилою активно почали виготовляти для захисників окопні свічки. Наразі кількість їх сягнула майже тисячі. А це близько трьох тисяч годин тепла в холодних польових умовах. Дівчатам охоче допомагають жителі Ворокомле, які приносять потрібні бляшанки та переказують кошти на придбання воску, парафіну, стеарину. Недопалки свічок із церкви також надавав настоятель місцевого храму отець Валерій. Виготовлені ж окопні свічки відправляють адресно захисникам чи передають волонтерами.
Поряд з цим ворокомлівські активістки постійно роблять заготовки із ниток для виготовлення маскувальних костюмів (кікімор) і передають їх та смужки білої тканини для маскувальних сіток у Луцьк.
Поряд з цим ворокомлівські активістки постійно роблять заготовки із ниток для виготовлення маскувальних костюмів (кікімор) і передають їх та смужки білої тканини для маскувальних сіток у Луцьк. Там все це використовують і виготовлені речі спрямовують на фронт.
— Наші односельці небайдужі, бо завжди відгукуються та підтримують у цих справах. І без них насправді стільки всього ніколи б не вдалося зробити, — зазначає Людмила Процик.
А ось така, здавалося б, елементарна підтримка з тилу зміцнює нашу армію. Цю опіку відчувають захисники, тому нещадно нищать ворога. Тож Перемога буде за нами.
Тетяна ПРИХОДЬКО, село Ворокомле.
